Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Die Sprüche Salomos, des Davidssohnes und Herrschers über Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
sind dazu da, daß man Charakter und Weisheit würdige und kluge Worte wohl verstehe
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
und Zucht und Anstand lerne, was recht und rechtlich, ehrlich sei,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
daß Bildung Unerfahrene empfangen und daß die Jugend Lebenskunst erlerne.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Vernimmt ein Weiser sie, so kann er seine Rede fesselnder gestalten; ein kluger Mann kann sich die richtige Belehrung sichern.
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Er kann das Gleichnis und den Sinnspruch faßlicher gestalten, wie auch der Weisen Worte, ihre dunklen Reden. -
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Die Furcht des Herrn ist Anfang der Erkenntnis, Weisheit, Bildung. Nur Toren sind's, die sie verachten.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Der väterlichen Zucht, mein Sohn, gehorche! Der Mutter Mahnung achte nicht gering!
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Sie zieren wie ein Kranz dein Haupt und deinen Hals wie Kettenschmuck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mein Sohn, wenn dich Verbrecher locken, folg ihnen nicht!
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Wenn sie dir sagen: "Halt's mit uns! Wir haben einen Anschlag gegen einen Menschen vor; wir wollen ungefährdet im Versteck Arglosen auflauern.
Wir wollen selbst am Leben bleiben und sie verschlingen gleich der Unterwelt, mit Haut und Haar als solche, die zur Grube fahren. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Und wir gewinnen alles mögliche kostbare Gut und füllen unsere Häuser mit dem Raub.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Du darfst auch mit uns teilen; wir alle haben einen Beutel."
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Mein Sohn, geh nicht auf einem Weg mit ihnen! Halt deinen Fuß von ihren Pfaden fern!
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Denn ihre Füße laufen dem Verderben zu und eilen blutigem Tod entgegen.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Vergeblich wird man Netze spannen vor den Blicken der beschwingten Vögel;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
sie aber lauern auf ihr eigen Blut und stellen sich selbst nach dem Leben.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
So ist das Schicksal eines jeden, der auf unrechten Gewinn ausgeht. Er bringt ihn um sein Leben.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Auf Straßen ruft die Weisheit; auf Plätzen ruft sie laut.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Hoch oben auf den Mauern predigt sie, an Stadttoren; vor aller Welt nimmt sie das Wort:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
"Wie lange liebt ihr Toren noch Betörung, gefällt den Dünkelhaften Spott und hassen Toren Einsicht?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Ihr kommt auf meine Mahnrede zurück. Fürwahr, ich sag euch unumwunden, was ich auf dem Herzen habe. Ich tue meine Warnungen euch kund.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Ich rief; ihr aber wolltet nicht; ich winkte euch, und niemand gab drauf acht.
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Ihr schluget meinen Ratschlag in den Wind und mochtet meine Rüge nicht.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
So lache ich bei eurem Unglück nur und spotte, wenn euch Angst befällt,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
wenn wie ein Ungewitter euer Schrecken kommt, einherfährt gleich dem Sturmwind euer Unglück und Not und Drangsal euch befällt.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Dann rufen sie mich an; ich gebe keine Antwort. Sie suchen, aber finden mich nicht mehr.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Erkenntnis haben sie gehaßt und nach der Furcht des Herren nicht gefragt,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
sie wollten nichts von meinem Rate wissen, und meine Rüge haben sie verschmäht.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
So mögen sie denn ihres Handels Frucht genießen, sich sättigen mit dem, was sie sich selbst bereitet!
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Ihr Fehlgehn bringt sie, diese Dummen, um; Sorglosigkeit vernichtet diese Toren.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Wer aber mir gehorcht, der kann in Ruhe wohnen und unbesorgt vor Unheilsschrecken sein."
