Числа 17
1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Tad Tas Kungs runāja uz Mozu un sacīja:
2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній па́лиці для ба́тьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.
Runā uz Israēla bērniem un ņem no tiem priekš ikviena tēva nama vienu zizli, no visiem viņu virsniekiem pēc viņu tēvu namiem divpadsmit zižļus; tev ikviena vārdu būs rakstīt uz viņa zizli.
3 А Ааронове ймення напишеш на Левієвій па́лиці, бо одна па́лиця для голови дому батьків їх.
Bet Ārona vārdu tev būs rakstīt uz Levja cilts zizli, jo ikvienam zizlim būs būt priekš sava tēva nama galvas.
4 І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.
Un tev tos būs nolikt saiešanas teltī liecības priekšā, kur Es ar jums sanāku.
5 І станеться, — той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю́ від Себе наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони наріка́ють на вас“.
Un tad tā vīra zizlis, ko Es izvēlēšu, zaļos, un Es klusināšu Israēla bērnu kurnēšanu pret Mani, ar ko tie pret jums kurn.
6 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали́ йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять па́лиць. А па́лиця Ааронова — серед їхніх палиць.
Un Mozus runāja uz Israēla bērniem. Tad visi viņu virsnieki viņam deva ikviens virsnieks vienu zizli, pēc saviem tēvu namiem divpadsmit zižļus; tur arī Ārona zizlis bija starp viņu zižļiem.
7 І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.
Un Mozus nolika tos zižļus Tā Kunga priekšā liecības teltī.
8 І сталося наза́втра, — і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла́ Ааро́нова палиця для Левієвого дому, — і пустила пу́п'янки, і зацвіла́ квіткою, і випустила дозрілі мигда́лі!
Un otrā ritā, kad Mozus iegāja liecības teltī, tad redzi, Ārona zizlis priekš Levja nama zaļoja, un ziedi bija izplaukuši un bija nesuši mandeles.
9 І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли́ кожен свою палицю.
Un Mozus iznesa visus šos zižļus no Tā Kunga priekšas pie visiem Israēla bērniem, un tie to redzēja, un ikviens ņēma savu zizli.
10 І сказав Господь до Мойсея: „Верни Ааро́нову палицю до ковче́гу свідо́цтва, щоб берегти́ на ознаку для неслухня́них синів, і спи́ниш їхні наріка́ння проти Мене, щоб не повмирали вони“.
Tad Tas Kungs sacīja uz Mozu: nes Ārona zizli atpakaļ liecības priekšā, to paglabāt par zīmi pārgalvjiem; tā tev to kurnēšanu pret Mani būs apklusināt, ka tiem nav jāmirst.
11 І зробив так Мойсей, — як Господь наказав був йому, так він і зробив.
Un Mozus tā darīja; itin kā Tas Kungs tam bija pavēlējis, tā viņš darīja.
12 І сказали Ізра́їлеві сини до Мойсея, говорячи: „Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!
Tad Israēla bērni runāja uz Mozu: redzi, mēs mirstam, mēs ejam bojā, mēs visi ejam bojā.
13 Кожен, хто набли́зиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти ви́мремо?“
Ikviens, kas pie Tā Kunga dzīvokļa pieiet, tam jāmirst; vai tad mums patiesi būs iet bojā?
