Числа 14
1 І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
And all the congregation lifted up their voice, and cried; and the people wept that night.
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!
And all the children of Israel murmured against Moses and against Aaron: and the whole congregation said to them, O that we had died in the land of Egypt! or if only we had died in this wilderness!
3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“
And why hath the LORD brought us to this land, to fall by the sword, that our wives and our children should be a prey? were it not better for us to return into Egypt?
4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“
And they said one to another, Let us make a captain, and let us return into Egypt.
5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
Then Moses and Aaron fell on their faces before all the assembly of the congregation of the children of Israel.
6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
And Joshua the son of Nun, and Caleb the son of Jephunneh, who were of them that searched the land, tore their clothes:
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!
And they spoke to all the company of the children of Israel, saying, The land, which we passed through to search it, is an exceeding good land.
8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.
If the LORD delighteth in us, then he will bring us into this land, and give it to us; a land which floweth with milk and honey.
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!
Only rebel not ye against the LORD, neither fear ye the people of the land; for they are bread for us: their defence hast departed from them, and the LORD is with us: fear them not.
10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...
But all the congregation said to stone them with stones. And the glory of the LORD appeared in the tabernacle of the congregation before all the children of Israel.
11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?
And the LORD said to Moses, How long will this people provoke me? and how long will it be before they believe me, for all the signs which I have shown among them?
12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.
I will smite them with the pestilence, and disinherit them, and will make of thee a greater nation and mightier than they.
13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,
And Moses said to the LORD, Then the Egyptians shall hear it, (for thou broughtest up this people in thy might from among them; )
14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —
And they will tell it to the inhabitants of this land: for they have heard that thou LORD art among this people, that thou LORD art seen face to face, and that thy cloud standeth over them, and that thou goest before them, by day time in a pillar of a cloud, and in a pillar of fire by night.
15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
Now if thou shalt kill all this people as one man, then the nations which have heard the fame of thee will speak, saying,
16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.
Because the LORD was not able to bring this people into the land which he swore to them, therefore he hath slain them in the wilderness.
17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
And now, I beseech thee, let the power of my LORD be great, according as thou hast spoken, saying,
18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.
The LORD is longsuffering, and of great mercy, forgiving iniquity and transgression, and by no means clearing the guilty, visiting the iniquity of the fathers upon the children to the third and fourth generation.
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“
Pardon, I beseech thee, the iniquity of this people according to the greatness of thy mercy, and as thou hast forgiven this people, from Egypt even until now.
20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.
And the LORD said, I have pardoned according to thy word:
21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.
But as truly as I live, all the earth shall be filled with the glory of the LORD.
22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
Because all those men who have seen my glory, and my miracles, which I did in Egypt and in the wilderness, and have tempted me now these ten times, and have not hearkened to my voice;
23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!
Surely they shall not see the land which I swore to their fathers, neither shall any of them that provoked me see it:
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.
But my servant Caleb, because he had another spirit with him, and hath followed me fully, him will I bring into the land into which he went; and his seed shall possess it.
25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“
(Now the Amalekites and the Canaanites dwelt in the valley.) To morrow turn ye, and pass into the wilderness by the way of the Red sea.
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:
And the LORD spoke to Moses and to Aaron, saying,
27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
How long shall I bear with this evil congregation, which murmur against me? I have heard the murmurings of the children of Israel, which they murmur against me.
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.
Say to them, As truly as I live, saith the LORD, as ye have spoken in my ears, so will I do to you:
29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.
Your dead bodies shall fall in this wilderness; and all that were numbered of you, according to your whole number, from twenty years old and upward, who have murmured against me,
30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.
Doubtless ye shall not come into the land, concerning which I swore to make you dwell in it, except Caleb the son of Jephunneh, and Joshua the son of Nun.
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.
But your little ones, which ye said should be a prey, them will I bring in, and they shall know the land which ye have despised.
32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!
But as for you, your dead bodies, they shall fall in this wilderness.
33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.
And your children shall wander in the wilderness forty years, and bear your harlotries, until your dead bodies shall be wasted in the wilderness.
34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
After the number of the days in which ye searched the land, even forty days, each day for a year, shall ye bear your iniquities, even forty years, and ye shall know my breach of promise.
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.
I the LORD have said, I will surely do it to all this evil congregation, that are gathered together against me: in this wilderness they shall be consumed, and there they shall die.
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,
And the men, whom Moses sent to search the land, who returned, and made all the congregation to murmur against him, by bringing a slander upon the land,
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.
Even those men that brought the bad report upon the land, died by the plague before the LORD.
38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.
But Joshua the son of Nun, and Caleb the son of Jephunneh, who were of the men that went to search the land, lived still.
39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!
And Moses told these sayings to all the children of Israel: and the people mourned greatly.
40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.
And they rose early in the morning, and went up to the top of the mountain, saying, Lo, we are here, and will go up to the place which the LORD hath promised: for we have sinned.
41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!
And Moses said, Why now do ye transgress the commandment of the LORD? but it shall not prosper.
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.
Go not up, for the LORD is not among you; that ye be not smitten before your enemies.
43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.
For the Amalekites and the Canaanites are there before you, and ye shall fall by the sword: because ye are turned away from the LORD, therefore the LORD will not be with you.
44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.
But they presumed to go up to the hill top: nevertheless the ark of the covenant of the LORD, and Moses, departed not out of the camp.
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.
Then the Amalekites came down, and the Canaanites who dwelt in that hill, and smote them, and smote them, even to Hormah.
