Від Луки 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Now all the tax collectors and sinners were coming close to him to hear him.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
The Pharisees and the scribes murmured, saying, “This man welcomes sinners, and eats with them.”
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
He told them this parable:
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
“Which of you men, if you had one hundred sheep and lost one of them, wouldn’t leave the ninety-nine in the wilderness and go after the one that was lost, until he found it?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
When he has found it, he carries it on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
When he comes home, he calls together his friends and his neighbours, saying to them, ‘Rejoice with me, for I have found my sheep which was lost!’
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
I tell you that even so there will be more joy in heaven over one sinner who repents, than over ninety-nine righteous people who need no repentance.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
“Or what woman, if she had ten drachma coins, if she lost one drachma coin, wouldn’t light a lamp, sweep the house, and seek diligently until she found it?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
When she has found it, she calls together her friends and neighbours, saying, ‘Rejoice with me, for I have found the drachma which I had lost!’
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Even so, I tell you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner repenting.”
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
He said, “A certain man had two sons.
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“І той поділив поміж ними маєток.
The younger of them said to his father, ‘Father, give me my share of your property.’ So he divided his livelihood between them.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
Not many days after, the younger son gathered all of this together and travelled into a far country. There he wasted his property with riotous living.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
When he had spent all of it, there arose a severe famine in that country, and he began to be in need.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
He went and joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into his fields to feed pigs.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
He wanted to fill his belly with the pods that the pigs ate, but no one gave him any.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
But when he came to himself, he said, ‘How many hired servants of my father’s have bread enough to spare, and I’m dying with hunger!
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
I will get up and go to my father, and will tell him, “Father, I have sinned against heaven and in your sight.
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
I am no more worthy to be called your son. Make me as one of your hired servants.”’
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
“He arose and came to his father. But while he was still far off, his father saw him and was moved with compassion, and ran, fell on his neck, and kissed him.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
The son said to him, ‘Father, I have sinned against heaven and in your sight. I am no longer worthy to be called your son.’
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
“But the father said to his servants, ‘Bring out the best robe and put it on him. Put a ring on his hand and sandals on his feet.
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
Bring the fattened calf, kill it, and let’s eat and celebrate;
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“І почали веселитись вони.
for this, my son, was dead and is alive again. He was lost and is found.’ Then they began to celebrate.
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
“Now his elder son was in the field. As he came near to the house, he heard music and dancing.
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
He called one of the servants to him and asked what was going on.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
He said to him, ‘Your brother has come, and your father has killed the fattened calf, because he has received him back safe and healthy.’
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
But he was angry and would not go in. Therefore his father came out and begged him.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
But he answered his father, ‘Behold, these many years I have served you, and I never disobeyed a commandment of yours, but you never gave me a goat, that I might celebrate with my friends.
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
But when this your son came, who has devoured your living with prostitutes, you killed the fattened calf for him.’
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
“He said to him, ‘Son, you are always with me, and all that is mine is yours.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
But it was appropriate to celebrate and be glad, for this, your brother, was dead, and is alive again. He was lost, and is found.’”
