Від Луки 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
And it came to pass, when he went into the house of one of the rulers of the Pharisees on a sabbath to eat bread, that they were watching him.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
And behold, there was before him a certain man that had the dropsy.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
And Jesus answering spake unto the lawyers and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath, or not?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
But they held their peace. And he took him, and healed him, and let him go.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
And he said unto them, Which of you shall have an ass or an ox fallen into a well, and will not straightway draw him up on a sabbath day?
6 І вони не могли відповісти на це.
And they could not answer again unto these things.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
And he spake a parable unto those that were bidden, when he marked how they chose out the chief seats; saying unto them,
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
When thou art bidden of any man to a marriage feast, sit not down in the chief seat; lest haply a more honorable man than thou be bidden of him,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
and he that bade thee and him shall come and say to thee, Give this man place; and then thou shalt begin with shame to take the lowest place.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
But when thou art bidden, go and sit down in the lowest place; that when he that hath bidden thee cometh, he may say to thee, Friend, go up higher: then shalt thou have glory in the presence of all that sit at meat with thee.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
For every one that exalteth himself shall be humbled; and he that humbleth himself shall be exalted.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
And he said to him also that had bidden him, When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, nor thy kinsmen, nor rich neighbors; lest haply they also bid thee again, and a recompense be made thee.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
But when thou makest a feast, bid the poor, the maimed, the lame, the blind:
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
and thou shalt be blessed; because they have not [wherewith] to recompense thee: for thou shalt be recompensed in the resurrection of the just.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
And when one of them that sat at meat with him heard these things, he said unto him, Blessed is he that shall eat bread in the kingdom of God.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
But he said unto him, A certain man made a great supper; and he bade many:
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
and he sent forth his servant at supper time to say to them that were bidden, Come; for [all] things are now ready.
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And they all with one [consent] began to make excuse. The first said unto him, I have bought a field, and I must needs go out and see it; I pray thee have me excused.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove them; I pray thee have me excused.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
And another said, I have married a wife, and therefore I cannot come.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
And the servant came, and told his lord these things. Then the master of the house being angry said to his servant, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor and maimed and blind and lame.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
And the servant said, Lord, what thou didst command is done, and yet there is room.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
And the lord said unto the servant, Go out into the highways and hedges, and constrain [them] to come in, that my house may be filled.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
For I say unto you, that none of those men that were bidden shall taste of my supper.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Now there went with him great multitudes: and he turned, and said unto them,
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
If any man cometh unto me, and hateth not his own father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea, and his own life also, he cannot be my disciple.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
Whosoever doth not bear his own cross, and come after me, cannot be my disciple.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
For which of you, desiring to build a tower, doth not first sit down and count the cost, whether he have [wherewith] to complete it?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
Lest haply, when he hath laid a foundation, and is not able to finish, all that behold begin to mock him,
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
saying, This man began to build, and was not able to finish.
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Or what king, as he goeth to encounter another king in war, will not sit down first and take counsel whether he is able with ten thousand to meet him that cometh against him with twenty thousand?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
Or else, while the other is yet a great way off, he sendeth an ambassage, and asketh conditions of peace.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
So therefore whosoever he be of you that renounceth not all that he hath, he cannot be my disciple.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Salt therefore is good: but if even the salt have lost its savor, wherewith shall it be seasoned?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
It is fit neither for the land nor for the dunghill: [men] cast it out. He that hath ears to hear, let him hear.
