Плач Єремії 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

Acuérdate, oh SEÑOR, de lo que nos ha sucedido. Ve y mira nuestro oprobio.

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

Nuestra heredad se ha vuelto a extraños, nuestras casas a forasteros.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

Huérfanos somos sin padre; nuestras madres son como viudas.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

Nuestra agua bebemos por dinero; nuestra leña por precio compramos.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

Persecución padecemos sobre nuestra cerviz; nos cansamos, y no hay para nosotros reposo.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

Al egipcio y al asirio dimos la mano, para saciarnos de pan.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

Nuestros padres pecaron, y son muertos; y nosotros llevamos sus castigos.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

Siervos se enseñorearon de nosotros; no hubo quien nos librase de su mano.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

Con peligro de nuestras vidas traíamos nuestro pan delante del cuchillo del desierto.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

Nuestra piel se ennegreció como un horno a causa del ardor del hambre.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

Violaron a las mujeres en Sion, a las vírgenes en las ciudades de Judá.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

A los príncipes colgaron con su mano; no respetaron el rostro de los ancianos.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

Llevaron los jóvenes a moler, y los niños desfallecieron en la leña.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

Los ancianos cesaron de la puerta, los jóvenes de sus canciones.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

Cesó el gozo de nuestro corazón; nuestro corro se tornó en luto.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

Cayó la corona de nuestra cabeza. ¡Ay ahora de nosotros! Porque pecamos.

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

Por esto fue entristecido nuestro corazón, por esto se entenebrecieron nuestro ojos,

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

Por el Monte de Sion que está asolado; zorras andan en él.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

Mas tú, SEÑOR, permanecerás para siempre; tu trono de generación en generación.

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

¿Por qué te olvidarás para siempre de nosotros, y nos dejarás por largos días?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

Vuélvenos, oh SEÑOR, a ti, y nos volveremos; renueva nuestros días como al principio.

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Porque repeliendo nos has desechado; te has airado contra nosotros en gran manera.