Плач Єремії 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

Songe, Éternel, à ce qui nous arrive! regarde et vois notre opprobre!

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

Notre héritage est dévolu à des étrangers, nos maisons à des inconnus.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

Nous sommes orphelins, sans père; et nos mères sont comme des veuves.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

C'est à prix d'argent que nous buvons notre eau, contre un paiement que nous obtenons notre bois.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

C'est portant le joug sur nos têtes que nous sommes chassés; nous sommes épuisés, nous n'avons aucun répit.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

C'est à l'Egypte que nous tendons la main, à l'Assyrie, pour avoir du pain à rassasiement.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

Nos pères ont péché; ils ne sont plus; c'est nous qui pâtissons de leurs crimes.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

Des esclaves nous gouvernent, personne ne nous arrache de leurs mains.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

Au péril de nos vies nous affrontons l'épée du désert pour nous procurer notre pain.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

Notre peau s'enflamme comme une fournaise aux feux de la faim.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

Dans Sion ils déshonorent les femmes, les vierges dans les villes de Juda.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

De leurs mains ils pendent les princes, la personne des Anciens n'est pas respectée.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

De jeunes hommes ont à porter les meules, et des enfants chancellent sous [des fardeaux] de bois.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

Les Anciens ont abandonné la Porte, et les jeunes gens leurs lyres.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

La joie de nos cœurs a cessé, le deuil a remplacé nos danses.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

La couronne est tombée de nos têtes; ah! malheureux que nous sommes d'avoir péché!

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

C'est là ce qui rend nos cœurs malades, c'est là ce qui assombrit nos regards;

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

c'est le ravage de la montagne de Sion que parcourent maintenant les renards.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

Pour toi, Éternel, tu règnes éternellement, ton trône demeure pour tous les âges.

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Pourquoi nous oublies-tu à toujours, nous délaisses-tu si longtemps?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

Convertis-nous à toi, Éternel, et nous serons convertis; rends-nous des jours nouveaux, tels que ceux d'autrefois!

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

Est-ce donc que tu nous as entièrement rejetés, que ta colère contre nous est si extrême?