Плач Єремії 5

1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

Lord, haue thou mynde what bifelle to vs; se thou, and biholde oure schenschipe.

2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

Oure eritage is turned to aliens, oure housis ben turned to straungers.

3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

We ben maad fadirles children with out fadir; oure modris ben as widewis.

4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

We drunken oure watir for monei, we bouyten oure trees for siluer.

5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

We weren dryuun bi oure heedis, and reste was not youun to feynt men.

6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

We yauen hond to Egipt, and to Assiriens, that we schulden be fillid with breed.

7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

Oure fadris synneden, and ben not, and we baren the wickidnessis of hem.

8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

Seruauntis weren lordis of vs, and noon was, that ayenbouyte fro the hond of hem.

9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

In oure lyues we brouyten breed to vs, fro the face of swerd in desert.

10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

Oure skynne is brent as a furneis, of the face of tempestis of hungur.

11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

Thei maden low wymmen in Sion, and virgyns in the citees of Juda.

12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

Princes weren hangid bi the hond; thei weren not aschamed of the faces of elde men.

13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

Thei mysusiden yonge wexynge men vnchastli, and children fellen doun in tree.

14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

Elde men failiden fro yatis; yonge men failiden of the queer of singeris.

15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

The ioie of oure herte failide; oure song is turned in to mourenyng.

16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

The coroun of oure heed fellen doun; wo to vs! for we synneden.

17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

Therfor oure herte is maad soreuful, therfor oure iyen ben maad derk.

18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

For the hil of Sion, for it perischide; foxis yeden in it.

19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

But thou, Lord, schal dwelle with outen ende; thi seete schal dwelle in generacioun and in to generacioun.

20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Whi schalt thou foryete vs with outen ende, schalt thou forsake vs in to lengthe of daies?

21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

Lord, conuerte thou vs to thee, and we schal be conuertid; make thou newe oure daies, as at the bigynnyng.

22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?

But thou castynge awei hast cast awei vs; thou art wrooth ayens vs greetli.