Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
I am the man who has seen affliction by the rod of his wrath.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He has led me and caused me to walk in darkness, and not in light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Surely he turns his hand against me, again and again all the day.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
He has made my flesh and my skin old. He has broken my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
He has built against me, and encompassed me with gall and travail.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
He has made me to dwell in dark places, as those who have long been dead.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He has walled me around, that I cannot go forth. He has made my chain heavy.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Yea, when I cry, and call for help, he shuts out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
He has walled up my ways with hewn stone. He has made my paths crooked.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
He is to me as a bear lying in wait, as a lion in concealed places.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
He has turned aside my ways, and pulled me in pieces. He has made me desolate.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
He has bent his bow, and set me as a mark for the arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He has caused the shafts of his quiver to enter into my reins.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I have become a derision to all my people, and their song all the day.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
He has filled me with bitterness. He has sated me with wormwood.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
He has also broken my teeth with gravel stones. He has covered me with ashes.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
And thou have removed my soul far off from peace. I forgot prosperity.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
And I said, My strength is perished, and my expectation from Jehovah.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Remember my affliction and my misery, the wormwood and the gall.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
My soul still has them in remembrance, and is bowed down within me.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
This I recall to my mind, therefore I have hope:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
It is of Jehovah's loving kindnesses that we are not consumed, because his compassions do not fail.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
They are new every morning. Great is thy faithfulness.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Jehovah is my portion, says my soul, therefore I will hope in him.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Jehovah is good to those who wait for him, to the soul who seeks him.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
It is good that a man should hope and quietly wait for the salvation of Jehovah.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
It is good for a man that he bear the yoke in his youth.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Let him sit alone and keep silence, because he has laid it upon him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Let him put his mouth in the dust, if so be there may be hope.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Let him give his cheek to him who smites him. Let him be filled full with reproach.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the Lord will not cast off forever.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
For though he causes grief, yet he will have compassion according to the multitude of his loving kindnesses.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
For he does not afflict willingly, nor grieve the sons of men.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
To crush under foot all the prisoners of the earth,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
to turn aside the right of a man before the face of the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
to subvert a man in his cause, the Lord does not approve.
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who is he that says, and it comes to pass, when the Lord does not command it?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Out of the mouth of the Most High does there not come evil and good?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Why does a living man complain, a man for the punishment of his sins?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Let us search and try our ways, and turn again to Jehovah.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Let us lift up our heart with our hands to God in the heavens.
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
We have transgressed and have rebelled. Thou have not pardoned.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Thou have covered with anger and pursued us. Thou have slain; thou have not pitied.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Thou have covered thyself with a cloud, so that no prayer can pass through.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Thou have made us an off-scouring and refuse in the midst of the peoples.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
All our enemies have opened their mouth wide against us.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Fear and the pit have come upon us, devastation and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
My eye runs down with streams of water, for the destruction of the daughter of my people.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
My eye pours down, and does not cease, without any intermission,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
till Jehovah looks down, and beholds from heaven.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
My eye stirs my soul, because of all the daughters of my city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
They have chased me grievously like a bird, those who are my enemies without cause.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
They have cut off my life in the dungeon, and have cast a stone upon me.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Waters flowed over my head. I said, I am cut off.
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
I called upon thy name, O Jehovah, out of the lowest dungeon.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Thou heard my voice. Hide not thine ear at my breathing, at my cry.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Thou drew near in the day that I called upon thee. Thou said, Fear not.
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
O Lord, thou have pleaded the causes of my soul. Thou have redeemed my life.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
O Jehovah, thou have seen my wrong. Judge thou my cause.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Thou have seen all their vengeance and all their devices against me.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Thou have heard their reproach, O Jehovah, and all their devices against me,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
the lips of those who rose up against me, and their device against me all the day.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Behold thou their sitting down, and their rising up. I am their song.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Thou will render to them a recompense, O Jehovah, according to the work of their hands.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Thou will give them hardness of heart, thy curse to them.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Thou will pursue them in anger, and destroy them from under the heavens of Jehovah.
