Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

Job respondió:

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

“¡Sí, todo eso lo sé! Pero, ¿cómo puede alguien tener la razón delante Dios?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Si quisieras discutir con Dios, éste podría hacer mil preguntas que nadie puede responder.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Dios es tan sabio y poderoso que nadie podría desafiarlo y ganarle.

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

“Dios mueve las montañas de repente; las derriba en su ira.

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

Él sacude la tierra, haciendo temblar sus cimientos.

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

Él es quien puede ordenar que el sol no salga y que las estrellas no brillen.

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

Sólo él es quien extiende los cielos y camina sobre las olas del mar.

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

Él hizo las constelaciones de la Osa, de Orión, de las Pléyades y las estrellas del cielo austral.

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

Él es quien hace cosas increíbles que están más allá de nuestro entendimiento, cosas maravillosas que son incontables.

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

“Pero cuando pasa junto a mí, no lo veo; cuando camina hacia adelante, es invisible para mí.

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Si él quita, ¿Quién podrá impedírselo? ¿Quién va a preguntarle: ‘Qué haces’?

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

Dios no refrena su ira, y aplasta a los ayudantes de Rahab.

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

“Así que, ¡cuánto menos podría responder a Dios, o elegir mis palabras para discutir con él!

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

Aunque tenga razón, no puedo responderle. Debo implorar la misericordia de mi juez.

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Aunque lo llamara para que viniera y él respondiera, no creo que me escuchara.

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

“Me golpea con vientos de tormenta; me hiere una y otra vez, sin dar razón.

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

No me da la oportunidad ni siquiera de recuperar el aliento; en cambio, llena mi vida de amargo sufrimiento.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Si de fuerza se trata, Dios es el más fuerte. Si es cuestión de justicia, entonces ¿quién fijará un tiempo para mi caso?

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Aunque tenga razón, mi propia boca me condenaría; aunque sea inocente, él demostraría que estoy equivocado.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

¡Soy inocente! No me importa lo que me pase. ¡Odio mi vida!

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

Por eso digo: ‘A Dios le da igual. Él destruye tanto al inocente como al malvado’.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

Cuando el desastre golpea de repente, se burla de la desesperación de los inocentes.

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

La tierra ha sido entregada al malvado; él ciega los ojos de los jueces; y si no es él, entonces ¿quién?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

Los días de mi vida corren como un corredor, pasando a toda prisa sin que yo vea ninguna felicidad.

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

Pasan como veloces veleros, como el águila que se abalanza sobre su presa.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

“Si me dijera a mí mismo: ‘Olvidaré mis quejas; dejaré de llorar y seré feliz’,

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

seguiría aterrado por todo mi sufrimiento, porque tú, Dios, no dirás que soy inocente.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Ya que estoy condenado, ¿qué sentido tiene discutir?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

¡Aunque me lavara con agua pura de la montaña y me limpiara las manos con jabón,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

me arrojarías a un pozo de lodo de modo que hasta mis propias ropas me odiarían!

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Porque Dios no es un ser mortal como yo, no puedo defenderme ni llevarlo a juicio.

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

Si hubiera un árbitro ¡que pudiera reunirnos a los dos!

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

¡Ojalá Dios dejara de golpearme con su vara y de aterrorizarme!

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Entonces podría hablar sin tener miedo; pero como lo tengo, no puedo!”