Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

Et Job reprit et dit:

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

Assurément je sais qu'il en est ainsi; et comment un mortel serait-il juste devant Dieu?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

s'il voulait contester avec Lui, il ne répondrait pas à une chose sur mille.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Pour l'intelligence, Il est sage, et pour la force, Il est puissant; qui pourrait Le braver, et rester sain et sauf?

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

Il déplace soudain les montagnes qu'il bouleverse dans sa colère;

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

Il ébranle la terre sur sa base, et ses colonnes tremblent;

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

Il commande au soleil de ne point se lever, et Il met un sceau sur les étoiles;

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

Il incline les cieux à Lui seul, et s'avance sur les sommités des flots;

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

Il fit l'Ourse, Orion, les Pléiades, et les retraites lointaines du Midi,

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

Il fait des choses grandes, qu'on ne peut sonder, et des merveilles qu'on ne peut compter.

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

Voici, Il m'assaille, et je ne le vois pas, Il attaque, et je ne l'aperçois pas.

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Voici, Il emporte: qui le fera revenir? Qui lui dira: Que fais-tu?

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

Dieu ne calme pas son courroux; sous lui plient les appuis de l'orgueil;

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

et je pourrais lui répondre, et choisir les paroles à lui dire!

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

Eussé-je raison, je ne répondrais pas, de mon Juge j'invoquerais la clémence.

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Quand Il répondrait à mon appel, je ne croirais pas qu'il ait ouï ma voix;

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

car Il m'assaille par la tempête, et Il multiplie mes plaies sans motif;

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

Il ne me laisse pas reprendre haleine, car Il me rassasie d'amertumes.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

En appelle-t-on à la vigueur du fort: « Me voici! » [dit-Il] au droit: « Qui M'assignera? »

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Eussé-je raison, ma bouche devrait me condamner; fussé-je innocent, Il me trouverait pervers.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

Je suis innocent, et ne fais nul cas de la vie. je dédaigne de vivre.

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

C'est tout un! Aussi dis-je: Il détruit innocent et coupable.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

Quand sa verge donne soudain la mort, Il se rit de l'épreuve de l'innocent:

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

la terre est livrée aux mains de l'impie, Il ôte la vue aux yeux de ses juges. Si ce n'est pas lui, qui est-ce donc?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

Mes jours s'en vont plus rapides que le coureur, ils fuient sans voir le bonheur,

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

ils passent comme des nacelles de roseau, comme l'aigle qui fond sur sa proie.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

Si je dis: Je veux oublier ma plainte, quitter mon air triste, redevenir serein;

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

je m'épouvante de tous mes maux, je sais que Tu ne m'absoudras pas.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Je dois être coupable; pourquoi prendre une peine inutile?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

Quand je me laverais dans l'eau de neige, quand avec la lessive je rendrais mes mains nettes,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

même alors tu me plongerais dans la fosse, et mes habits mêmes me trouveraient repoussant.

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Car Il n'est pas homme comme moi, pour que je réplique, pour que nous paraissions en jugement ensemble.

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

Entre nous il n'y a point d'arbitre qui interpose sa main entre nous.

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

Qu'il éloigne de moi sa verge, et que ses terreurs ne m'effraient plus!

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

alors je parlerai, et serai sans crainte: car ainsi, je ne suis pas à moi-même.