Йов 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

Hadda bal u yeedh, mid kuu jawaabayaa ma jiraa? Balse kuwa quduuska ah midkoodee baad u jeesanaysaa?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

Waayo, ninkii nacas ah xanaaqiisaa dila, Oo kii doqon ahna ciilkiisaa dila.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

Anba waxaan arkay nacas xidid yeeshay. Laakiinse degdeg baan u habaaray rugtiisii.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

Carruurtiisu nabaadiino way ka fog yihiin, Oo iridda agteeda ayaa iyaga lagu burburiyaa, Mana jiro mid samatabbixiyaa.

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

Kuwaas beertay goostaan waxaa cuna kuwa gaajaysan, Oo xataa qodxanta way kala soo dhex bixiyaan, Oo maalkoodana waxaa afka u kala haya siriq.

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

Waayo, belaayo kama soo baxdo ciidda, Dhibaatona kama soo dhex booddo dhulka,

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

Laakiinse binu-aadmigu dhibaato buu u dhashay, Sida dhimbiiluhu kor ugu duulaan.

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

Aniguse Ilaah baan baryi lahaa, Oo xaalkaygana Ilaah baan u dhiibi lahaa,

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

Kaasoo sameeya waxyaalo waaweyn oo aan la baadhi karin, Iyo waxyaalo yaab badan oo aan la tirin karin,

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

Oo dhulka roob ku di'iya, Beerahana biyo u soo dira.

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

Oo kuwa hooseeyana kor buu u qaadaa, Kuwa baroortana nabaadiinuu ku sarraysiiyaa.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

Madhnaan buu ka dhigaa talada khaa'innada, Si ayan gacmahoodu u oofin karin farsamadoodii.

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

Isagu kuwa xigmadda leh ayuu khiyaanadooda ku qabtaa; Oo kuwa qalloocan taladoodana degdeg baa loo rogaa.

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

Oo maalinnimada ayay gudcur helaan, Oo hadhka ayay wax haabhaabtaan sida habeennimada oo kale.

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

Laakiinse isagu kuwa baahan ayuu ka badbaadiyaa seefta afkooda, Iyo kuwa xoogga badan gacantooda.

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

Sidaas daraaddeed kii miskiin ahu rajuu leeyahay, Xumaantuse afkeeday xidhaa.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

Bal eeg, waxaa faraxsan ninkii Ilaah canaanto, Haddaba ha quudhsan Qaadirka edbintiisa.

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

Waayo, isagu wax buu nabar u yeelaa, waana duubaa; Wuu dhaawacaa, gacmihiisuna way bogsiiyaan.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

Wuxuu kaa samatabbixin doonaa lix dhibaato, Oo marka toddobaadna belaayo kuma taaban doonto innaba.

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

Wakhtiga abaarta ah dhimashuu kaa furan doonaa, Wakhtiga dagaalkana xoogga seefta.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

Waad ka qarsoonaan doontaa karbaashidda carrabka; Oo baabbi'iddu markay timaadana kama aad cabsan doontid innaba.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

Waad ku qosli doontaa baabbi'idda iyo abaarta, Oo dugaagga dhulkana kama aad baqi doontid.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

Waayo, axdi baad la yeelan doontaa dhagaxyada berrinka, Oo dugaagga duurkana heshiis baad la ahaan doontaa.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

Oo waxaad ogaan doontaa in teendhadaadu nabdoon tahay, Oo xeradaada waad soo booqon doontaa, oo waxba kama waayi doontid innaba.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

Oo weliba waxaad ogaan doontaa in farcankaagu badnaan doono, Oo dhashaaduna sida cawska dhulka bay ahaan doontaa.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

Oo cimri dheer baad qabrigaaga ku geli doontaa, Sida xidhmo hadhuudh ah xilliga loo soo xidho.

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Bal eeg, annagu xaalkan waannu baadhnay, oo sidaas bayna tahay, Haddaba bal maqal, oo nafsaddaada u ogow.