Йов 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

Roep maar: er is niemand, die u antwoord geeft; Tot wien van de heiligen wilt ge u wenden?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

Het is dus de wrevel, die den dwaas vermoordt, De gramschap doodt dus den zot.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

Ik heb den dwaas wel wortel zien schieten, Maar plotseling verrotte zijn akker;

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

Zijn kinderen werden van hulp verstoken, Reddeloos vertrapt in de poort;

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

Wat zij hebben geoogst, eet een hongerige op, En de dorstige rooft en drinkt de melk van hun kudde

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

Want het kwaad schiet niet op uit het stof, En de rampspoed ontspruit uit de aarde niet:

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

Maar het is de mens, die zichzelf de rampspoed verwekt, Zoals de vonken naar boven spatten!

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

Ik, ik wend mij tot God, En leg mijn zaak aan de Godheid voor:

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

Hij, die grootse en ondoorgrondelijke dingen wrocht En ontelbare wonderen;

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

Die regen over de aarde zendt, En water over de velden giet;

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

Die de nederigen op de hoogte verheft, En treurenden het hoogste geluk doet smaken.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

Die de plannen der sluwen verijdelt, Zodat hun handen de ontwerpen niet ten uitvoer brengen;

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

Die de wijzen vangt in hun eigen list, Zodat de toeleg der slimmen mislukt,

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

En midden op de dag zij op duisternis stuiten, En rondtasten op klaarlichte dag, zoals in de nacht;

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

Maar die de geplaagden redt uit hun hand, Den arme uit de greep van den sterke:

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

Zodat er weer hoop voor den zwakke is, En het onrecht de mond sluit.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

Gelukkig, gij mens, dien God kastijdt: Versmaad dus de straf van den Almachtige niet!

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

Want Hij wondt, maar verbindt, Hij kwetst, maar zijn handen genezen.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

Uit zes noden zal Hij u redden, En in de zevende treft u geen kwaad:

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

In hongersnood redt Hij u van de dood, In de oorlog uit de greep van het zwaard;

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

Gij zijt veilig voor de gesel der tong, Zonder vrees voor het dreigend geweld.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

Met geweld en gebrek zult ge lachen, Voor wilde beesten niet vrezen:

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

Want ge hebt een verbond met de stenen op het veld, En het wild gedierte leeft in vriendschap met u

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

Dan weet ge, dat uw tent in vrede is, Ge niets vermist, als ge uw woning doorzoekt;

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

Dan weet ge, dat uw nageslacht talrijk zal zijn, Uw spruiten als het gras op het veld.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

Eerst in uw ouderdom daalt ge ten grave, Zoals de schoof wordt binnengehaald, als het tijd is!

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Zie, dit hebben we nagespeurd, en zó is het; Luister er naar, en neem het ter harte!