Йов 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

Jemuž odpovídaje Elifaz Temanský, řekl:

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

Počneme-li mluviti s tebou, neponeseš-liž toho těžce? Ale kdož by se zdržeti mohl, aby neměl mluviti?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

Aj, učívals mnohé, a rukou opuštěných jsi posiloval.

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

Padajícího pozdvihovals řečmi svými, a kolena zemdlená jsi zmocňoval.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

Nyní pak, jakž toto přišlo na tebe, těžce to neseš, a jakž tě dotklo, předěšen jsi.

6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

Nebylo-liž náboženství tvé nadějí tvou, a upřímost cest tvých očekáváním tvým?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

Rozpomeň se, prosím, kdo jest kdy nevinný zahynul? Aneb kde upřímí vyhlazeni jsou?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

Jakož jsem já vídal ty, kteříž orali nepravost, a rozsívali převrácenost, že ji i žali.

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

Od dchnutí Božího hynou, a duchem prchlivosti jeho v nic obracíni bývají.

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

Řvání lva a hlas lvice a zubové mladých lvíčat setříni bývají.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

Hyne lev, že nemá loupeže, a lvíčata mladá rozptýlena bývají.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

Nebo i tajně doneslo se mne slovo, a pochopilo ucho mé něco maličko toho.

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

V přemyšlováních z vidění nočních, když připadá tvrdý sen na lidi,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

Strach připadl na mne a lekání, kteréž předěsilo všecky kosti mé.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

Duch zajisté před tváří mou šel, tak že vlasové vstávali na těle mém.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Zastavil se, ale neznal jsem tváři jeho; tvárnost jen byla před očima mýma. Mezi tím mlče, slyšel jsem hlas:

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

Zdaliž může člověk spravedlivějším býti než Bůh, aneb muž čistším nad toho, kterýž ho učinil?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

Ano mezi služebníky jeho není dokonalosti, a při andělích svých zanechal nedostatku.

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!

Čím více při těch, kteříž bydlejí v domích hliněných, jejichž základ jest na prachu, a setříni bývají snáze než mol.

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

Od jitra až do večera stíráni bývají, a kdož toho nerozvažují, na věky zahynou.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Zdaliž nepomíjí sláva jejich s nimi? Umírají, ale ne v moudrosti.