Йов 39

1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?

הידעת--עת לדת יעלי-סלע חלל אילות תשמר

2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,

תספר ירחים תמלאנה וידעת עת לדתנה

3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?

תכרענה ילדיהן תפלחנה חבליהם תשלחנה

4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.

יחלמו בניהם ירבו בבר יצאו ולא-שבו למו

5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

מי-שלח פרא חפשי ומסרות ערוד מי פתח

6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

אשר-שמתי ערבה ביתו ומשכנותיו מלחה

7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

ישחק להמון קריה תשאות נגש לא ישמע

8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

יתור הרים מרעהו ואחר כל-ירוק ידרוש

9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?

היאבה רים עבדך אם-ילין על-אבוסך

10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?

התקשר-רים בתלם עבתו אם-ישדד עמקים אחריך

11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?

התבטח-בו כי-רב כחו ותעזב אליו יגיעך

12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?

התאמין בו כי-ישוב (ישיב) זרעך וגרנך יאסף

13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?

כנף-רננים נעלסה אם-אברה חסידה ונצה

14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,

כי-תעזב לארץ בציה ועל-עפר תחמם

15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.

ותשכח כי-רגל תזורה וחית השדה תדושה

16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,

הקשיח בניה ללא-לה לריק יגיעה בלי-פחד

17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

כי-השה אלוה חכמה ולא-חלק לה בבינה

18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!

כעת במרום תמריא תשחק לסוס ולרכבו

19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

התתן לסוס גבורה התלביש צוארו רעמה

20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

התרעישנו כארבה הוד נחרו אימה

21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

יחפרו בעמק וישיש בכח יצא לקראת-נשק

22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

ישחק לפחד ולא יחת ולא-ישוב מפני-חרב

23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

עליו תרנה אשפה להב חנית וכידון

24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

ברעש ורגז יגמא-ארץ ולא-יאמין כי-קול שופר

25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

בדי שפר יאמר האח-- ומרחוק יריח מלחמה רעם שרים ותרועה

26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?

המבינתך יאבר-נץ יפרש כנפו לתימן

27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?

אם-על-פיך יגביה נשר וכי ירים קנו

28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —

סלע ישכן ויתלנן-- על שן-סלע ומצודה

29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,

משם חפר-אכל למרחוק עיניו יביטו

30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.

ואפרחו יעלעו-דם ובאשר חללים שם הוא