Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Et l’Éternel répondit à Job du milieu du tourbillon, et dit:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Qui est celui-ci qui obscurcit le conseil par des discours sans connaissance?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Ceins tes reins comme un homme, et je t’interrogerai et tu m’instruiras!
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Où étais-tu quand j’ai fondé la terre? Déclare-le-moi, si tu as de l’intelligence.
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Qui lui a établi sa mesure, – si tu le sais? Ou qui a étendu le cordeau sur elle?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Sur quoi ses bases sont-elles assises, ou qui a placé sa pierre angulaire,
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Quand les étoiles du matin chantaient ensemble, et que tous les fils de Dieu éclataient de joie?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Et qui a renfermé la mer dans des portes, quand elle rompit [les bornes] et sortit de la matrice,
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Quand je fis de la nuée son vêtement, et de l’obscurité ses langes;
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Quand je lui découpai ses limites et lui mis des barres et des portes,
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Et que je dis: Tu viendras jusqu’ici et tu n’iras pas plus loin, et ici s’arrêtera l’orgueil de tes flots?
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
As-tu, de ta vie, commandé au matin? As-tu montré à l’aube du jour sa place,
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Pour qu’elle saisisse les bords de la terre, et que les méchants en soient secoués?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Elle se change comme l’argile d’un sceau, et [toutes choses] se présentent parées comme d’un vêtement;
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Et leur lumière est ôtée aux méchants, et le bras levé est cassé.
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Es-tu allé aux sources de la mer, et t’es-tu promené dans les profondeurs de l’abîme?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Les portes de la mort se sont-elles découvertes à toi? Et as-tu vu les portes de l’ombre de la mort?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Ton regard a-t-il pénétré jusque dans les vastes espaces de la terre? Dis-le, si tu connais tout cela.
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Où est le chemin vers le séjour de la lumière? et les ténèbres, où est leur place?
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Pour que tu les prennes à leur limite, et que tu connaisses les sentiers de leur maison?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Tu le sais, car tu étais né alors, et le nombre de tes jours est grand!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Es-tu allé aux trésors de la neige, et as-tu vu les trésors de la grêle,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Que j’ai mis en réserve pour le temps de la détresse, pour le jour du combat et de la guerre?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Par quel chemin se distribue la lumière, et le vent d’orient se répand-il sur la terre?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Qui a découpé des canaux aux torrents de pluie, et un chemin à l’éclair des tonnerres,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Pour faire pleuvoir sur une terre où il n’y a personne, sur le désert où il n’y a pas d’hommes;
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Pour rassasier les lieux désolés et déserts, pour faire germer les pousses de l’herbe?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
La pluie a-t-elle un père? ou qui engendre les gouttes de la rosée?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Du sein de qui sort la glace? et le frimas des cieux, qui l’enfante?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Devenues pierre, les eaux se cachent, et la surface de l’abîme se prend.
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Peux-tu serrer les liens des Pléiades, ou détacher les cordes d’Orion?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Fais-tu sortir les signes du zodiaque en leurs saisons, et mènes-tu la grande Ourse avec ses filles?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Connais-tu les lois des cieux, ou établis-tu leur empire sur la terre?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Peux-tu élever ta voix vers les nuages, en sorte que des torrents d’eau te couvrent?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
As-tu lancé la foudre, en sorte qu’elle soit allée et t’ait dit: Me voici?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Qui a mis la sagesse dans les reins, ou qui donna l’intelligence à l’esprit?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Qui a compté les nuages dans [sa] sagesse? et qui verse les outres des cieux,
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Quand la poussière coule comme du métal en fusion et que les mottes se soudent entre elles?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Est-ce toi qui chasses la proie pour la lionne, et qui rassasies l’appétit des lionceaux,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Quand ils sont couchés dans leurs tanières [et] se tiennent aux aguets dans leur fourré?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Qui prépare au corbeau sa pâture quand ses petits crient à Dieu [et] qu’ils errent sans nourriture?
