Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Then Yahweh responded to Job, out of a storm, and said: —
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Who is it that darkeneth counsel, by words, without knowledge?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Gird, I pray thee—like a strong man—thy loins, that I may ask thee, and inform thou me:
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Where wast thou, when I founded the earth? Tell, if thou knowest understanding!
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Who set the measurements thereof, if thou knowest? Or who stretched out over it a line?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Whereon were the pedestals thereof sunk? Or who laid the corner stone thereof; —
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
When the morning stars sang together, and all the sons of God shouted for joy?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Or [who] shut in, with double doors, the sea, when, bursting out of the womb, it came forth;
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
When I put a cloud as the garment thereof, and a thick cloud as the swaddling-band thereof;
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
And brake off for it my boundary, and fixed a bar and double doors;
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
And said—Hitherto, shalt thou come, and no further, —and, here, shalt thou set a limit to the majesty of thy waves?
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Since thy days [began] hast thou commanded the morning? or caused the dawn to know its place;
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
That it might lay hold of the wings of the earth, and the lawless be shaken out of it?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
It transformeth itself like the clay of a seal, so that things stand forth like one arrayed;
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
That their light may be withdrawn from the lawless, and, the lofty arm, be shivered.
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Hast thou entered as far as the springs of the sea? Or, through the secret recesses of the resounding deep, hast thou wandered?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Have the gates of death been disclosed to thee? And, the gates of the death-shade, couldst thou descry?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Hast thou well considered, even the breadths of the earth? Tell—if thou knowest it all!
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Where then is the way, the light shall abide? And, the darkness, where then is its place?
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
That thou mayest conduct it unto the bound thereof, and that thou mayest perceive the paths to its house.
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Thou knowest, for, then, hadst thou been born! And, in number, thy days are many!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Hast thou entered into the treasuries of the snow? And, the treasuries of the hail, couldst thou see?
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Which I have reserved for a time of distress, for the day of conflict and of war?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Where then is the way the lightning is parted? The east wind spreadeth itself abroad over the earth.
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Who hath cloven—for the torrent—a channel? Or a way for the lightning of thunders;
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
To give rain over the no-man’s land, the desert, where no son of earth is;
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
To satisfy the wild and the wilderness, to cause to spring forth the meadow of young grass?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Hath the rain a father? Or who hath begotten the drops of dew?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Out of whose womb, came forth the ice? And, the hoar-frost of the heavens, who hath given it birth?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Like a stone, are the waters congealed, and, the face of the roaring deep, becometh firm!
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Canst thou bind the fetters of the Pleiades? Or, the bands of Orion, canst thou unloose?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Canst thou bring forth the signs of the Zodiac each in its season? Or, the Bear and her Young, canst thou lead?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Knowest thou, the statutes of the heavens? Or didst thou appoint his dominion over the earth?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Canst thou lift up, to the thick cloud, thy voice, and the overflow of waters cover thee?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Canst thou send forth the lightnings, so that they go, and say to thee, Behold us?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Who hath put—into cloud-forms—wisdom? Or who hath given—to the meteor—understanding?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Who can count the thin clouds, in wisdom? And, the bottles of the heavens, who can empty out;
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
When the dust is cast into a clod, and the lumps are bound together?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Wilt thou hunt—for the Lioness—prey? Or, the craving of the Strong Lion, wilt thou satisfy;
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
When they settle down in dens, abide in covert, for lying in wait?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Who prepareth for the Raven his nourishment, —when his young ones—unto GOD—cry out, [when] they wander for lack of food?
