Йов 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

A ESTO también se espanta mi corazón, y salta de su lugar.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

Oid atentamente su voz terrible, y el sonido que sale de su boca.

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

Debajo de todos los cielos lo dirige, y su luz hasta los fines de la tierra.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Después de ella bramará el sonido, tronará él con la voz de su magnificencia; y aunque sea oída su voz, no los detiene.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

Tronará Dios maravillosamente con su voz; él hace grandes cosas, que nosotros no entendemos.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

Porque á la nieve dice: Desciende á la tierra; también á la llovizna, y á los aguaceros de su fortaleza.

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

Así hace retirarse á todo hombre, para que los hombres todos reconozcan su obra.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

La bestia se entrará en su escondrijo, y estaráse en sus moradas.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

Del mediodía viene el torbellino, y el frío de los vientos del norte.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

Por el soplo de Dios se da el hielo, y las anchas aguas son constreñidas.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

Regando también llega á disipar la densa nube, y con su luz esparce la niebla.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

Asimismo por sus designios se revuelven las nubes en derredor, para hacer sobre la haz del mundo, en la tierra, lo que él les mandara.

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

Unas veces por azote, otras por causa de su tierra, otras por misericordia las hará parecer.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

Escucha esto, Job; repósate, y considera las maravillas de Dios.

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

¿Supiste tú cuándo Dios las ponía en concierto, y hacía levantar la luz de su nube?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

¿Has tú conocido las diferencias de las nubes, las maravillas del Perfecto en sabiduría?

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

¿Por qué están calientes tus vestidos cuando se fija el [viento del] mediodía sobre la tierra?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

¿Extendiste tú con él los cielos, firmes como un espejo sólido?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

Muéstranos qué le hemos de decir; [porque] nosotros no podemos componer [las ideas] á causa de las tinieblas.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

¿Será preciso contarle cuando yo hablaré? Por más que el hombre razone, quedará como abismado.

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

He aquí aún: no se puede mirar la luz esplendente en los cielos, luego que pasa el viento y los limpia,

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

Viniendo de la parte del norte la dorada claridad. En Dios hay una majestad terrible.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

El [es] Todopoderoso, al cual no alcanzamos, grande en potencia; y en juicio y en multitud de justicia no afligirá.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Temerlo han por tanto los hombres: él no mira á los sabios de corazón.