Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Un Elihus atbildēja un sacīja:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Klausāties, gudrie, manu valodu, un prātīgie, atgriežat ausis pie manis;
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Jo auss pārbauda vārdus, tā kā mute bauda barību.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Lai pārspriežam savā starpā, lai kopā atzīstam, kas ir labi.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Jo Ījabs saka: es esmu taisns, bet Dievs ir atņēmis manu tiesu.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Lai gan man taisnība, mani tura par melkuli, manas mokas ir nedziedinājamas, lai gan neesmu noziedzies.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Kur ir gan cilvēks, kā Ījabs, kas zaimošanu dzer kā ūdeni,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Un draudzējās ar ļaundarītājiem un staigā ar bezdievīgiem?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Jo viņš saka: cilvēkam nekā nepalīdz, ka tas mīļo Dievu.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Tādēļ, gudrie vīri, klausāties mani. Nevar būt, ka Dievs ir ļauns un tas Visuvarenais netaisns.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Jo Viņš cilvēkam maksā pēc viņa darba, un ikkatram liek klāties pēc viņa gājuma.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Patiesi, Dievs nedara ļauna, un tas Visuvarenais nepārgroza tiesu!
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Kam pasaule ir pavēlēta, ja ne Viņam, un kas ir radījis visu zemi?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Ja Viņš Savu sirdi grieztu uz Sevi pašu vien, un Savu garu un Savu dvašu ņemtu pie Sevis:
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Tad visa miesa kopā mirtu, un cilvēks taptu atkal par pīšļiem.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Ja nu tev ir saprašana, klausi to, ņem vērā manas valodas balsi.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Vai jel, kas taisnību ienīst, varēs vadīt? Kā tad tev bija tiesāt to Vistaisnāko?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Viņu, kas uz ķēniņu var sacīt: tu netikli, un uz valdnieku: tu blēdi;
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Kas neuzlūko valdnieku vaigu un neieredz bagātus vairāk nekā nabagus, jo tie visi ir Viņa roku darbs.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Acumirklī tie nomirst, un nakts vidū tautas top iztrūcinātas un iet bojā, un varenie top aizrauti un ne caur cilvēka roku.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Jo Viņa acis skatās uz cilvēka ceļiem, un Viņš redz visus viņa soļus.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Tumsas nav nedz nāves ēnas, kur ļaundarītāji varētu slēpties.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Viņam cilvēks ilgi nav jāmeklē, ka lai nāk uz tiesu Dieva priekšā.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Viņš satriec varenos bez izmeklēšanas un ieceļ citus viņu vietā.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Tāpēc ka Viņš zina viņu darbus, Viņš tos apgāž naktī, ka tie top satriekti.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Viņš tos šausta kā bezdievīgus, tādā vietā, kur visi redz.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Tāpēc ka tie no Viņa atkāpušies un nav apdomājuši visus Viņa ceļus.
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Ka nabaga brēkšanai bija jānāk pie Viņa, un bēdīgā kliegšanu Viņš paklausīja.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Kad Viņš dod mieru, kas tad pazudinās? Kad Viņš Savu vaigu apslēpj, kas Viņu skatīs? Tā tas ir ar tautām, tā ar ikvienu cilvēku,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Lai nelieša cilvēks nevalda un tautai nav par valgiem.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Jo uz Dievu jāsaka: man bija jācieš, es vairs negrēkošu.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Ko es neredzu, to māci tu man; ja esmu darījis netaisnību, tad to vairs nedarīšu.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Vai Dievs lai atlīdzina pēc tava prāta? Jo tu neesi mierā! tad spriedi tu, ne es! Un ko tu taču māki sacīt!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Prātīgi ļaudis man sacīs, un ikviens gudrs vīrs, kas uz mani klausījies:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Ījabs runājis neprazdams, un viņa vārdi nav bijuši gudri.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Kaut Ījabs taptu pārbaudīts līdz galam, ka viņš runā, kā bezdievīgi ļaudis.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Jo viņš krauj grēku uz grēku, viņš mūsu priekšā zaimo un runā daudz pret to stipro Dievu. -
