Йов 34

1 І говорив Елі́гу та й сказав:

ויען אליהוא ויאמר

2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!

שמעו חכמים מלי וידעים האזינו לי

3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.

כי-אזן מלין תבחן וחך יטעם לאכל

4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.

משפט נבחרה-לנו נדעה בינינו מה-טוב

5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

כי-אמר איוב צדקתי ואל הסיר משפטי

6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.

על-משפטי אכזב אנוש חצי בלי-פשע

7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,

מי-גבר כאיוב ישתה-לעג כמים

8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?

וארח לחברה עם-פעלי און וללכת עם-אנשי-רשע

9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.

כי-אמר לא יסכן-גבר-- ברצתו עם-אלהים

10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

לכן אנשי לבב-- שמעו-לי חללה לאל מרשע ושדי מעול

11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!

כי פעל אדם ישלם-לו וכארח איש ימצאנו

12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.

אף-אמנם אל לא-ירשיע ושדי לא-יעות משפט

13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?

מי-פקד עליו ארצה ומי שם תבל כלה

14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —

אם-ישים אליו לבו רוחו ונשמתו אליו יאסף

15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!

יגוע כל-בשר יחד ואדם על-עפר ישוב

16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

ואם-בינה שמעה-זאת האזינה לקול מלי

17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?

האף שונא משפט יחבוש ואם-צדיק כביר תרשיע

18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?

האמר למלך בליעל-- רשע אל-נדיבים

19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,

אשר לא-נשא פני שרים ולא נכר-שוע לפני-דל כי-מעשה ידיו כלם

20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.

רגע ימתו-- וחצות לילה יגעשו עם ויעברו ויסירו אביר לא ביד

21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —

כי-עיניו על-דרכי-איש וכל-צעדיו יראה

22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.

אין-חשך ואין צלמות-- להסתר שם פעלי און

23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.

כי לא על-איש ישים עוד-- להלך אל-אל במשפט

24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.

ירע כבירים לא-חקר ויעמד אחרים תחתם

25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!

לכן--יכיר מעבדיהם והפך לילה וידכאו

26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,

תחת-רשעים ספקם-- במקום ראים

27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

אשר על-כן סרו מאחריו וכל-דרכיו לא השכילו

28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.

להביא עליו צעקת-דל וצעקת עניים ישמע

29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,

והוא ישקט ומי ירשע-- ויסתר פנים ומי ישורנו ועל-גוי ועל-אדם יחד

30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.

ממלך אדם חנף-- ממקשי עם

31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!

כי-אל-אל האמר נשאתי-- לא אחבל

32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“

בלעדי אחזה אתה הרני אם-עול פעלתי לא אסיף

33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

המעמך ישלמנה כי-מאסת--כי-אתה תבחר ולא-אני ומה-ידעת דבר

34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

אנשי לבב יאמרו לי וגבר חכם שמע לי

35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.

איוב לא-בדעת ידבר ודבריו לא בהשכיל

36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

אבי--יבחן איוב עד-נצח על-תשבת באנשי-און

37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.

כי יסיף על-חטאתו פשע בינינו יספוק וירב אמריו לאל