Йов 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

Y cesaron estos tres varones de responder a Job, por cuanto él era justo en sus ojos.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Entonces Eliú hijo de Baraquel, buzita, de la familia de Ram, se enojó con furor contra Job; se enojó con furor, por cuanto se justificaba a sí mismo más que a Dios.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

Se enojó asimismo con furor contra sus tres amigos, por cuanto no hallaban qué responder, habiendo condenado a Job.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

Y Eliú había esperado a Job en la disputa, porque todos eran más viejos de días que él.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

Pero viendo Eliú que no había respuesta en la boca de aquellos tres varones, su furor se encendió.

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

Y respondió Eliú hijo de Baraquel, buzita, y dijo: Yo soy menor de días y vosotros viejos; por tanto he tenido miedo, y he temido de declararos mi opinión.

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

Yo decía: Los días hablarán, y la muchedumbre de años declarará sabiduría.

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

Ciertamente espíritu hay en el hombre, e inspiración del Omnipotente los hace que entiendan.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

No los grandes son los sabios, ni los viejos entienden el derecho.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

Por tanto yo dije: Escuchadme; declararé yo también mi sabiduría.

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

He aquí yo he esperado a vuestras razones, he escuchado vuestros argumentos, entre tanto que buscábais palabras.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

Y aun os he considerado, y he aquí que no hay de vosotros quién redarguya a Job, y responda a sus razones.

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

Para que no digáis: Nosotros hemos hallado sabiduría; que conviene que Dios lo derribe, y no el hombre.

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

Ahora bien, Job no dirigió a mí sus palabras, ni yo le responderé con vuestras razones.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

Se espantaron, no respondieron más; se les fueron las hablas.

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

Y yo esperé, porque no hablaban, antes pararon, y no respondieron más.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

Por eso yo también responderé mi parte, también yo declararé mi opinión.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

Porque lleno estoy de palabras, y el espíritu de mi corazón me constriñe.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

De cierto mi corazón está como el vino que no tiene respiradero, y se rompe como odres nuevos.

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

Hablaré pues y respiraré; abriré mis labios, y responderé.

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

No haré ahora acepción de personas, ni usaré con hombre de títulos lisonjeros.

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Porque no sé hablar lisonjas; de otra manera en breve mi Hacedor me consuma.