Йов 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

욥이 스스로 의롭게 여기므로 그 세 사람의 대답이 그치매

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

람 족속 부스 사람 바라겔의 아들 엘리후가 노를 발하니 그가 욥에게 노를 발함은 욥이 하나님보다 자기가 의롭다 함이요

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

또 세 친구에게 노를 발함은 그들이 능히 대답지는 못하여도 욥을 정죄함이라

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

엘리후가 그들의 나이 자기보다 많으므로 욥에게 말하기를 참고 있다가

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

세 사람의 입에 대답이 없음을 보고 노를 발하니라

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

부스 사람 바라겔의 아들 엘리후가 발언하여 가로되 나는 연소하고 당신들은 연로하므로 참고 나의 의견을 감히 진술치 못하였노라

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

내가 말하기를 날이 많은 자가 말을 낼 것이요 해가 오랜 자가 지혜를 가르칠 것이라 하였으나

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

사람의 속에는 심령이 있고 전능자의 기운이 사람에게 총명을 주시나니

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

대인이라고 지혜로운 것이 아니요 노인이라고 공의를 깨닫는 것이 아니라

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

그러므로 내가 말하노니 내 말을 들으라 나도 내 의견을 보이리라

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

내가 당신들의 말을 기다렸고 당신들이 할 말을 합당하도록 하여보는 동안에 그 변론에 내 귀를 기울였더니

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

자세히 들은즉 당신들 가운데 욥을 꺾어 그 말을 대답하는 자가 없도다

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

당신들이 혹시라도 말하기를 우리가 지혜를 깨달았었구나 그를 이길 자는 하나님이시요 사람이 아니라 하지 말지니라

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

그가 내게 말을 내지 아니하였으니 나도 당신들의 말처럼 그에게 대답지 아니하리라

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

그들이 놀라서 다시 대답하지 못하니 할 말이 없음이로구나

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

그들이 말이 없이 가만히 서서 다시 대답지 아니한즉 내가 어찌 더 기다리랴

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

나도 내 본분대로 대답하고 나도 내 의향을 보이리니

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

내게 말이 가득하고 내 심령이 나를 강박함이니라

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

보라 내 가슴은 봉한 포도주 같고 새 가죽 부대가 터지게 됨 같구나

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

내가 말을 발하여야 시원할 것이라 내 입을 열어 대답하리라

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

나는 결코 사람의 낯을 보지 아니하며 사람에게 아첨하지 아니하나니

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

이는 아첨할 줄을 알지 못함이라 만일 그리하면 나를 지으신 자가 속히 나를 취하시리로다