Йов 3

1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

Markaas dabadeed Ayuub intuu afkiisa furay ayuu habaaray maalintii uu dhashay.

2 І Йов заговорив та й сказав:

Oo Ayuub intuu hadal bilaabay ayuu yidhi:

3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

Dharaartii aan dhashay ha baabba'do Iyo habeenkii la yidhi, Wiil baa calool galay.

4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.

Maalintaasu gudcur ha ahaato; Oo Ilaah yuusan iyada xagga sare kaga fiirsan, Oo nuurkuna yuusan iftiimin.

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

Gudcur iyo hooska dhimashadu iyada mulki ha ka dhigteen. Daruuru ha ku degto, Oo wixii maalin madoobeeya oo dhammu ha cabsiiyeen.

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

Oo habeenkaasna gudcur weynu ha qabsado, Oo ayaamaha sannadda yuusan ka dhex rayrayn. Oo yuusan soo dhex gelin bilaha tiradooda.

7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

Bal eeg, habeenkaasu cidla ha noqdo; Oo cod faraxsan yaanu ka dhex yeedhin.

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

Oo isaga ha habaareen kuwa maalinta habaaraa, Oo kicin kara bahalka la yidhaahdo Lewiiyaataan.

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

Fiidka xiddigihiisu gudcur ha noqdeen, Iftiin ha doondoono oo yuusan helin; Oo innaba yuusan arkin kaaha waaberiga.

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

Maxaa yeelay, isagu ma uu awdin irdihii maxalka hooyaday, Oo indhahaygana dhib kama uu qarin.

11 Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

Bal maxaan u dhiman waayay markaan uurka ka soo baxay? Oo maxaa naftu iiga bixi weyday isla markaan caloosha ka soo baxay?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

Bal jilbuhu maxay ii aqbaleen? Amase naasuhu inaan nuugo?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

Waayo, hadda xasilloonaan baan ku jiifi lahaa; Oo waan iska seexan lahaa, oo waan nasan lahaa,

14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

Aniga iyo boqorrada iyo lataliyayaasha dunida Oo nafsaddooda taallooyin u dhistay,

15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

Iyo amiirradii dahabka lahaan jiray, Oo guryahooda lacagta ka buuxsaday;

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

Bal dhicis qarsoon maxaan u ahaan waayay? Ama sida dhallaan aan innaba iftiinka arag?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

Halkaas kuwa sharka ahu cidna kuma sii dhibaan, Oo kuwa daallanuna halkaasay ku nastaan.

18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

Maxaabiistuna halkaasay dhammaantood ku wada istareexaan, Mana ay maqlaan kii dulmi jiray codkiisa.

19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

Yar iyo weynba halkaasaa la wada joogaa, Oo addoonkuna sayidkiisa waa ka xor.

20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

Bal iftiin maxaa loo siiyaa kan dhibaataysan? Maxaase loo nooleeyaa kan naftiisu la qadhaadhaatay,

21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

Oo dhimasho u xiisooda, oo ayan u imanayn, Oo daraaddeed dhulka u qodqoda intuu khasnado qarsoon qodi lahaa in ka sii badan,

22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

Kuwaasoo aad u reyreeya, Oo farxa hadday qabriga heli karaan?

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

Bal maxaa iftiin loo siiyaa nin jidkiisu qarsoon yahay, Oo Ilaah deyr ku wareejiyey?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

Waayo, intaanan wax cunin ayaan taahaa, Oo cabaadkayguna wuxuu u shubmaa sida biyo oo kale.

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

Waayo, hadba wixii aan ka cabsado ayaa igu soo dega, Oo wixii aan ka baqo ayaa ii yimaada.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“

Ma aan istareexsani, mana aan xasillooni, mana aan nasto; Laakiinse hadba dhibaato baa ii timaada.