Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
“Why aren’t times laid up by the Almighty? Why don’t those who know him see his days?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
There are people who remove the landmarks. They violently take away flocks, and feed them.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
They drive away the donkey of the fatherless, and they take the widow’s ox for a pledge.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
They turn the needy out of the way. The poor of the earth all hide themselves.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Behold, as wild donkeys in the desert, they go out to their work, seeking diligently for food. The wilderness yields them bread for their children.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
They cut their food in the field. They glean the vineyard of the wicked.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
They lie all night naked without clothing, and have no covering in the cold.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
They are wet with the showers of the mountains, and embrace the rock for lack of a shelter.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
There are those who pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor,
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
so that they go around naked without clothing. Being hungry, they carry the sheaves.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
They make oil within the walls of these men. They tread wine presses, and suffer thirst.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
From out of the populous city, men groan. The soul of the wounded cries out, yet God doesn’t regard the folly.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
“These are of those who rebel against the light. They don’t know its ways, nor stay in its paths.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
The murderer rises with the light. He kills the poor and needy. In the night he is like a thief.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
The eye also of the adulterer waits for the twilight, saying, ‘No eye will see me.’ He disguises his face.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
In the dark they dig through houses. They shut themselves up in the daytime. They don’t know the light.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
For the morning is to all of them like thick darkness, for they know the terrors of the thick darkness.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
“They are foam on the surface of the waters. Their portion is cursed in the earth. They don’t turn into the way of the vineyards.
Drought and heat consume the snow waters, so does Sheol those who have sinned. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
The womb will forget him. The worm will feed sweetly on him. He will be no more remembered. Unrighteousness will be broken as a tree.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
He devours the barren who don’t bear. He shows no kindness to the widow.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Yet God preserves the mighty by his power. He rises up who has no assurance of life.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
God gives them security, and they rest in it. His eyes are on their ways.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
They are exalted; yet a little while, and they are gone. Yes, they are brought low, they are taken out of the way as all others, and are cut off as the tops of the ears of grain.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
If it isn’t so now, who will prove me a liar, and make my speech worth nothing?”
