Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Bet Ījabs atbildēja un sacīja:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Vēl šodien man jātiepjas manās vaimanās, tā roka uz manis ir smagāka, nekā manas nopūtas.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Ak kaut es Viņu zinātu atrast un varētu aiztikt līdz Viņa krēslam.
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Es Viņam liktu priekšā savu lietu un raudzītu pierādīt savu taisnību.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Es gribētu dzirdēt tos vārdus, ko Viņš man atbildētu, un vērā ņemt, ko Viņš man sacītu:
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Vai Viņš pēc Sava lielā spēka ar mani tiesāsies? Nē, Viņš klausīsies uz mani.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Tad taisns ar Viņu tiesātos, un es mūžam taptu izglābts no sava soģa.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Bet, ja es eju pret rītiem, tad Viņa tur nav, ja eju pret vakariem, tad Viņu nemanu.
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
Ja Viņš ziemeļos dara Savu darbu, tad es Viņu neraugu, ja Viņš nogriežas uz dienasvidu, tad es Viņu neredzu.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Bet Viņš zina manu ceļu; ja Viņš mani pārbaudītu, tad es taptu atrasts kā zelts.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Mana kāja turējās Viņa pēdās, es Viņa ceļu esmu sargājis un neesmu atkāpies.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
No Viņa lūpu pavēles es neesmu atkāpies, Viņa mutes vārdus es vairāk esmu glabājis nekā savu padomu.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Bet kad Viņš uz ko pastāv, kas Viņu novērsīs? Ko Viņš grib, to Viņš dara.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Jo Viņš izdara, ko Viņš par mani nodomājis, un vēl daudz tādu padomu ir pie Viņa.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Tādēļ es iztrūcinājos priekš Viņa vaiga; kad es to apdomāju, tad es bīstos Viņa priekšā.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Tas stiprais Dievs manu sirdi darījis bailīgu, un tas Visuvarenais mani iztrūcinājis.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Jo tādā tumsībā es vēl neesmu izdeldēts, lai gan tumsa manu vaigu apklājusi.
