Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Отвещав же Иов, рече:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
послушайте, послушайте словес моих, да не будет ми от вас сие утешение:
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
потерпите ми, аз же возглаголю, таже не посмеетемися.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Что бо? Еда человеческо ми обличение? Или почто не возярюся?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Воззревшии на мя удивитеся, руку положше на ланите.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Аще бо воспомяну, ужаснуся: обдержат бо плоть мою болезни.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Почто нечестивии живут, обетшаша же в богатстве?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Семя их по души, чада же их пред очима.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Домове их обилнии суть, страх же нигде, раны же от Господа несть на них.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Говядо их не изверже: спасена же бысть их имущая во чреве и не лишися.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Пребывают же яко овцы вечныя, дети же их предиграют,
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
вземше псалтирь и гусли, и веселятся гласом песни.
Скончаша во благих житие свое, в покои же адове успоша. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Глаголют же Господеви: отступи от нас, путий Твоих ведети не хощем:
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
что достоин, яко да поработаем Ему? И кая польза, яко да взыщем Его?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
В руках бо их бяху благая, дел же нечестивых не надзирает.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Обаче же и нечестивых светилник угаснет, найдет же им развращение, болезни же их оымут от гнева:
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
будут же аки плевы пред ветром, или якоже прах, егоже взя вихр.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Да оскудеют сыном имения его: воздаст противу ему, и уразумеет.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Да узрят очи его свое убиение, от Господа же да не спасется.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Яко воля его с ним в дому его, и числа месяцей его разделишася.
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Не Господь ли есть научаяй разуму и хитрости? Тойже мудрых разсуждает.
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Той умрет в силе простоты своея, всецел же благодушествуяй и благоуспеваяй,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
утроба же его исполнена тука, мозг же его разливается.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Ов же умирает в горести души, не ядый ничтоже блага.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Вкупе же на земли спят, гнилость же их покры.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Темже вем вас, яко дерзостию належите ми,
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
яко речете: где есть дом княжь? И где есть покров селений нечестивых?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Вопросите мимоходящих путем, и знамения их не чужда сотворите.
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Яко на день пагубы соблюдается нечестивый, и в день гнева Его отведен будет.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Кто возвестит пред лицем его путь его, и еже той сотвори, кто воздаст ему?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
И той во гроб отнесен бысть, и на гробищих побде.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Усладися ему дробное камение потока, и вслед его всяк человек отидет, и пред ним безчисленнии.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Како же мя утешаете суетными? А еже бы мне почити от вас, ничтоже.
