Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Job reprit la parole et dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Daignez écouter mes paroles: je ne vous demande pas d’autres consolations.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Faites-moi un peu crédit pour que je puisse parler, et quand j’aurai fini, libre à vous de me railler.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Est-ce donc contre des hommes que mes plaintes sont dirigées? Dès lors pourquoi ma patience ne serait-elle pas à bout?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Tournez-vous vers moi et soyez stupéfaits, et posez la main sur la bouche.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Moi-même, en évoquant mes souvenirs, je suis consterné, et un frisson d’horreur s’empare de mon corps.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les méchants demeurent-ils en vie? Pourquoi vont-ils progressant et croissant en puissance?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Leur postérité est fortement établie devant eux, avec eux: leurs descendants sont là sous leurs yeux.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leurs maisons sont en paix, à l’abri de toute crainte; la verge de Dieu ne les atteint pas.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Leurs taureaux s’accouplent et ne sont pas stériles; leurs génisses mettent bas et ne perdent pas leurs petits.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Ils envoient dehors leurs jeunes garçons comme un troupeau de brebis, et leurs enfants se livrent à leurs ébats.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Ils entonnent des chants en s’accompagnant du tambourin et du luth, et ils s’égaient aux sons de la flûte.
Ils consument leurs jours dans le bonheur et, en un instant, ils descendent au Cheol. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Et pourtant ils disent à Dieu: "Laisse-nous, nous n’avons nulle envie de connaître tes voies.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu’est-ce que le Tout-Puissant, que nous le servions? Quel profit aurons-nous à lui adresser des prières?"
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Assurément, ce n’est pas à leurs mains qu’ils sont redevables de leur bien-être. (Puisse toutefois le conseil des méchants être loin de moi!)
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Arrive-t-il souvent que la lampe des impies s’éteigne, que le malheur fonde sur eux et que Dieu leur assigne dans sa colère le sort qu’ils méritent?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Arrive-t-il souvent qu’ils soient comme la paille emportée par le vent, comme le chaume qu’enlève la tempête?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Dieu dira-t-on réserve à ses enfants le châtiment de ses crimes: mais qu’il l’inflige donc à lui-même, pour qu’il s’en ressente!
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Que ses propres yeux soient témoins de sa chute et qu’il s’abreuve de la colère de Dieu!
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Car quel intérêt peut-il porter à sa maison, quand il ne sera plus, puisque le nombre de ses années est fixé d’avance?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Est-ce à Dieu qu’on enseignera ce qui est raisonnable, à lui qui juge avec une autorité souveraine?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Celui-ci meurt au fort de sa vigueur, en pleine quiétude, en pleine paix,
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
alors que ses récipients débordent de lait, et que la moelle de ses os est abondamment pourvue.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Celui-là meurt, l’âme rassasiée d’amertume, sans avoir goûté le bonheur.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Et tous deux sont couchés dans la poussière et deviennent également la proie de la pourriture.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Eh quoi! Je connais vos intentions et les arrière-pensées que vous nourrissez injustement contre moi,
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
quand vous dites: "Où est la maison de l’homme important? Où, la tente habitée par les méchants?"
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Eh bien! Interrogez ceux qui parcourent le monde et ne méconnaissez pas les preuves qu’ils apportent:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
c’est qu’au jour du désastre le méchant est épargné; au jour des violentes colères, il est tiré du danger.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui lui jettera sa conduite à la face? Et ce qu’il a fait, qui le lui paiera?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
On le porte en pompe au lieu de sépulture, et on veille sur son mausolée.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Légères lui sont les glèbes de la vallée; tout le monde se traîne à sa suite; comme il a été précédé d’une innombrable multitude.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Comment donc m’offrirez-vous de vaines consolations? De toutes vos répliques il ne demeure qu’une criarde injustice.
