Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job répondit et dit:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Écoutez, écoutez mon discours, et cela tiendra lieu de vos consolations.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Supportez-moi, et moi je parlerai, et après mes paroles, moque-toi!
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Ma plainte s’adresse-t-elle à un homme? Et pourquoi mon esprit ne serait-il pas à bout de patience?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Tournez-vous vers moi, et soyez étonnés, et mettez la main sur la bouche.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Quand je m’en souviens, je suis terrifié, et le frisson saisit ma chair:
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Pourquoi les méchants vivent-ils, deviennent-ils âgés, et croissent-ils même en force?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Leur postérité s’établit devant eux, auprès d’eux, et leurs descendants devant leurs yeux.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Leurs maisons sont en paix, loin de la frayeur, et la verge de Dieu n’est pas sur eux.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Leur taureau engendre sans manquer, leur vache vêle et n’avorte pas.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Ils font sortir leurs jeunes enfants comme un troupeau, et leurs enfants s’ébattent.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Ils chantent au son du tambourin et de la harpe, et se réjouissent au son du chalumeau.
Ils passent leurs jours dans le bonheur, et en un moment descendent dans le shéol. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Et ils disent à Dieu: Retire-toi de nous, nous ne prenons pas plaisir à la connaissance de tes voies.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Qu’est-ce que le Tout-puissant pour que nous le servions, et que nous profitera-t-il de nous adresser à lui?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Voici, leur bonheur n’est pas dans leur main. Loin de moi le conseil des méchants!
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Combien de fois la lampe des méchants s’éteint-elle, et leur calamité vient-elle sur eux, [et] leur distribue-t-Il des douleurs dans sa colère,
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
[Et] sont-ils comme la paille devant le vent, et comme la balle chassée par la tempête?
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Dieu réserve à ses fils [la punition de] sa méchanceté: il la lui rend, et il le saura;
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Ses yeux verront sa calamité, et il boira de la fureur du Tout-puissant.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Car quel plaisir [a-t-il] à sa maison après lui, quand le nombre de ses mois est tranché?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Est-ce à Dieu qu’on enseignera la connaissance, quand c’est lui qui juge ceux qui sont haut élevés?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
L’un meurt en pleine vigueur, entièrement tranquille et à l’aise;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Ses flancs sont garnis de graisse, et la moelle de ses os est abreuvée.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Et l’autre meurt dans l’amertume de son âme et n’a jamais goûté le bonheur.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Ils gisent ensemble sur la poussière, et les vers les couvrent.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Voici, je connais vos pensées, et vos plans contre moi pour me faire violence.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Car vous dites: Où est la maison du noble, et où la tente des demeures des méchants?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Ne l’avez-vous pas demandé à ceux qui passent par le chemin? Et n’avez-vous pas reconnu ce qui les distingue:
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Que le méchant est épargné pour le jour de la calamité, qu’ils sont emmenés au jour de la fureur?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Qui lui dira en face sa voie? et ce qu’il a fait, qui le lui rendra?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Il sera conduit dans un sépulcre, et sur le tertre il veillera.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Les mottes de la vallée lui sont douces; et après lui tout homme suit à la file, et ceux qui l’ont précédé sont sans nombre.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Et comment me consolez-vous avec de vaines [consolations]? Vos réponses restent perfides.
