Йов 19

1 А Йов відповів та й сказав:

Y respondió Job, y dijo:

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

¿Hasta cuándo angustiaréis mi alma, y me moleréis con palabras?

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

Ya me habéis vituperado diez veces; ¿no os avergonzáis de descomediros delante de mí?

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

Sea así que realmente haya yo errado, conmigo se quedará mi yerro.

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

Mas si vosotros os engrandeciéreis contra mí, y redarguyeres mi oprobio contra mí,

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

sabed ahora que Dios me ha derribado, y me ha envuelto en su red.

7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

He aquí yo clamaré agravio, y no seré oído; daré voces, y no habrá juicio.

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

Cercó de vallado mi camino, y no pasaré; y sobre mis veredas puso tinieblas.

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

Me quitó mi honra, y quitó la corona de mi cabeza.

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

Me arrancó por todos lados, y me sequé; y ha hecho pasar mi esperanza como árbol arrancado.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

E hizo inflamar contra mí su furor, y me contó para sí entre sus enemigos.

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

Vinieron sus ejércitos a una, y trillaron sobre mí su camino, y asentaron campamento en derredor de mi tienda.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

Hizo alejar de mí mis hermanos, y ciertamente mis conocidos se extrañaron de mí.

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

Mis parientes se detuvieron, y mis conocidos se olvidaron de mí.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

Los moradores de mi casa y mis criadas me tuvieron por extraño; forastero fui yo en sus ojos.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

Llamé a mi siervo, y no respondió; de mi propia boca le suplicaba.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

Mi espíritu vino a ser extraño a mi mujer, aunque por los hijos de mis entrañas le rogaba.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

Aun los muchachos me menospreciaron; levantándome, hablaban contra mí.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

Todos mis íntimos amigos me aborrecieron; y los que yo amaba, se tornaron contra mí.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

Mi piel y mi carne se pegaron a mis huesos; y he escapado con la piel de mis dientes.

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

Oh vosotros mis amigos, tened compasión de mí, tened compasión de mí; porque la mano de Dios me ha tocado.

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

¿Por qué me perseguís como Dios, y no os saciáis de mis carnes?

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

¡Quién diese ahora que mis palabras fuesen escritas! ¡Quién diese que se escribieran en un libro!

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

¡Que con cincel de hierro y con plomo fuesen en piedra esculpidas para siempre!

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

Yo sé que mi Redentor vive, y al fin se levantará sobre el polvo;

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

y después desde esta mi piel rota, y desde mi propia carne tengo que ver a Dios.

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

Al cual yo tengo que ver por mí, y mis ojos lo han de ver, y no otro, aunque mis riñones se consuman dentro de mí.

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

Mas debierais decir: ¿Por qué lo perseguimos? Ya que la raíz del negocio en mí se halla.

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

Temed vosotros delante de la espada; porque sobreviene el furor de la espada a causa de las injusticias, para que sepáis que hay un juicio.