Йов 19
1 А Йов відповів та й сказав:
| ויען איוב ויאמר |
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
| עד-אנה תוגיון נפשי ותדכאונני במלים |
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
| זה עשר פעמים תכלימוני לא-תבשו תהכרו-לי |
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
| ואף-אמנם שגיתי אתי תלין משוגתי |
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
| אם-אמנם עלי תגדילו ותוכיחו עלי חרפתי |
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
| דעו-אפו כי-אלוה עותני ומצודו עלי הקיף |
7 Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
| הן אצעק חמס ולא אענה אשוע ואין משפט |
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
| ארחי גדר ולא אעבור ועל נתיבותי חשך ישים |
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
| כבודי מעלי הפשיט ויסר עטרת ראשי |
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
| יתצני סביב ואלך ויסע כעץ תקותי |
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
| ויחר עלי אפו ויחשבני לו כצריו |
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
| יחד יבאו גדודיו--ויסלו עלי דרכם ויחנו סביב לאהלי |
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
| אחי מעלי הרחיק וידעי אך-זרו ממני |
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
| חדלו קרובי ומידעי שכחוני |
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
| גרי ביתי ואמהתי לזר תחשבני נכרי הייתי בעיניהם |
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
| לעבדי קראתי ולא יענה במו-פי אתחנן-לו |
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
| רוחי זרה לאשתי וחנתי לבני בטני |
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
| גם-עוילים מאסו בי אקומה וידברו-בי |
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
| תעבוני כל-מתי סודי וזה-אהבתי נהפכו-בי |
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
| בעורי ובבשרי דבקה עצמי ואתמלטה בעור שני |
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
| חנני חנני אתם רעי כי יד-אלוה נגעה בי |
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
| למה תרדפני כמו-אל ומבשרי לא תשבעו |
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
| מי-יתן אפו ויכתבון מלי מי-יתן בספר ויחקו |
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
| בעט-ברזל ועפרת-- לעד בצור יחצבון |
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
| ואני ידעתי גאלי חי ואחרון על-עפר יקום |
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
| ואחר עורי נקפו-זאת ומבשרי אחזה אלוה |
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
| אשר אני אחזה-לי--ועיני ראו ולא-זר כלו כליתי בחקי |
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
| כי תאמרו מה-נרדף-לו ושרש דבר נמצא-בי |
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
| גורו לכם מפני-חרב--כי-חמה עונות חרב למען תדעון שדין (שדון) |
