Йов 17

1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

My breath is corrupt, my days are extinct, the graves are ready for me.

2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

Are there not mockers with me? and doth not my eye continue in their provocation?

3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

Lay down now, put me in a surety with thee; who is he that will strike hands with me?

4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

For thou hast hid their heart from understanding: therefore shalt thou not exalt them.

5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

He that speaketh flattery to his friends, even the eyes of his children shall fail.

6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

He hath made me also a byword of the people; and as one before whom men spit.

7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

My eye also is dim by reason of sorrow, and all my members are as a shadow.

8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

Upright men shall be appalled at this, and the innocent shall stir up himself against the hypocrite.

9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

The righteous also shall hold on his way, and he that hath clean hands shall be stronger and stronger.

10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

But as for you all, do ye return, and come now: for I cannot find one wise man among you.

11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

My days are past, my purposes are broken off, even the thoughts of my heart.

12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

They change the night into day: the light is short because of darkness.

13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)

If I wait, the grave is my house: I have made my bed in the darkness. (Sheol h7585)

14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

I have said to corruption, Thou art my father: to the worm, Thou art my mother, and my sister.

15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

And where is now my hope? as for my hope, who shall see it?

16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. (Sheol h7585)

They shall go down to the bars of the pit, when our rest together is in the dust. (Sheol h7585)