Йов 16

1 А Йов відповів та й сказав:

욥이 대답하여 가로되

2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

이런 말은 내가 많이 들었나니 너희는 다 번뇌케 하는 안위자로 구나

3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

허망한 말이 어찌 끝이 있으랴 네가 무엇에 격동되어 이같이 대답하는고

4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

나도 너희처럼 말할 수 있나니 가령 너희 마음이 내 마음 자리에 있다 하자 나도 말을 지어 너희를 치며 너희를 향하여 머리를 흔들 수 있느니라

5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

그래도 입으로 너희를 강하게 하며 입술의 위로로 너희의 근심을 풀었으리라

6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

내가 말하여도 내 근심이 풀리지 아니하나니 잠잠한들 어찌 평안하랴

7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

이제 주께서 나를 곤고케 하시고 나의 무리를 패괴케 하셨나이다

8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

주께서 나를 시들게 하셨으니 이는 나를 향하여 증거를 삼으심이라 나의 파리한 모양이 일어나서 대면하여 나의 죄를 증거하나이다

9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

그는 진노하사 나를 찢고 군박하시며 나를 향하여 이를 갈고 대적이 되어 뾰족한 눈으로 나를 보시고

10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

무리들은 나를 향하여 입을 벌리며 나를 천대하여 뺨을 치며 함께 모여 나를 대적하는구나

11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

하나님이 나를 경건치 않은 자에게 붙이시며 악인의 손에 던지셨구나

12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

내가 평안하더니 그가 나를 꺾으시며 내 목을 잡아던져 나를 부숴뜨리시며 나를 세워 과녁을 삼으시고

13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

그 살로 나를 사방으로 쏘아 인정 없이 내 허리를 뚫고 내 쓸개로 땅에 흘러나오게 하시는구나

14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

그가 나를 꺾고 다시 꺾고 용사 같이 내게 달려드시니

15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

내가 굵은 베를 꿰어매어 내 피부에 덮고 내 뿔을 티끌에 더럽혔구나

16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

내 얼굴은 울음으로 붉었고 내 눈꺼풀에는 죽음의 그늘이 있구나

17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

그러나 내 손에는 포학이 없고 나의 기도는 정결하니라

18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

땅아 내 피를 가리우지 말라 나의 부르짖음으로 쉴 곳이 없게 되기를 원하노라

19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

지금 나의 증인이 하늘에 계시고 나의 보인이 높은 데 계시니라

20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

나의 친구는 나를 조롱하나 내 눈은 하나님을 향하여 눈물을 흘리고

21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

사람과 하나님 사이에와 인자와 그 이웃 사이에 변백하시기를 원하노니

22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

수 년이 지나면 나는 돌아오지 못할 길로 갈 것임이니라