Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Felele pedig Jób, és monda:
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
Efféle dolgokat sokat hallottam. Nyomorult vigasztalók vagytok ti mindnyájan!
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Vége lesz-é már a szeles beszédeknek, avagy mi ingerel téged, hogy így felelsz?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Én is szólhatnék úgy mint ti, csak volna a ti lelketek az én lelkem helyén! Szavakat fonhatnék össze ellenetek; csóválhatnám miattatok a fejemet;
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
Erősíthetnélek titeket csak a szájammal és ajakim mozgása kevesbítené fájdalmatokat.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Ha szólnék is, nem kevesbbednék a keserűségem; ha veszteglek is: micsoda távozik el tőlem?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Most pedig már fáraszt engemet. Elpusztítád egész házam népét.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Hogy összenyomtál engem, ez bizonyság lett; felkelt ellenem az én ösztövérségem is, szemtől-szembe bizonyít ellenem.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
Haragja széttépett és üldöz engem. Fogait csikorgatta rám, ellenségemként villogtatja felém tekintetét.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
Feltátották ellenem szájokat, gyalázatosan arczul csapdostak engem, összecsődültek ellenem.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
Adott engem az Isten az álnoknak, és a gonoszok kezébe ejte engemet.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
Csendességben valék, de szétszaggata engem; nyakszirten ragadott és szétzúzott engem, czéltáblává tűzött ki magának.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
Körülvettek az ő íjászai; veséimet meghasítja és nem kimél; epémet a földre kiontja.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
Rést rés után tör rajtam, és rám rohan, mint valami hős.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
Zsák-ruhát varrék az én fekélyes bőrömre, és a porba fúrtam be az én szarvamat.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
Orczám a sírástól kivörösödött, szempilláimra a halál árnyéka szállt;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Noha erőszakosság nem tapad kezemhez, és az én imádságom tiszta.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
Oh föld, az én véremet el ne takard, és ne legyen hely az én kiáltásom számára!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Még most is ímé az égben van az én bizonyságom, és az én tanuim a magasságban!
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
Csúfolóim a saját barátaim, azért az Istenhez sír fel az én szemem,
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Hogy ítélje meg az embernek Istennel, és az ember fiának az ő felebarátjával való dolgát.
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Mert a kiszabott esztendők letelnek, és én útra kelek és nem térek vissza.
