Йов 16

1 А Йов відповів та й сказав:

Hiob antwortete und sprach:

2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

Dergleichen habe ich vieles gehört, leidige Tröster seid ihr insgesamt.

3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

Sind die windigen Reden nun zu Ende? oder was reizt dich zum Erwidern?

4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

Auch ich könnte sprechen wie ihr, wäre euch nur zu Mute, wie mir zu Mute ist, könnte Reden wider euch zusammendrechseln und den Kopf über euch schütteln,

5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

euch stärken mit meinem Mund, und meiner Lippen Beileid sollte lindern!

6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

Mag ich reden - mein Schmerz wird nicht gelindert, und unterlasse ich's - was wird dann von mir weichen?

7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

Hat er doch nunmehr meine Kraft erschöpft - verödet hast du meinen ganzen Kreis,

8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

hast mich gepackt, das muß als Zeugnis gelten! Mein eignes Siechtum tritt wider mich auf, ins Angesicht hinein verklagt es mich.

9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

Sein Grimm zerfleischt und befehdet mich, er fletscht gegen mich seine Zähne; als mein Widersacher wetzt er seine Augen wider mich.

10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

Man reißt gegen mich das Maul auf, schlägt mich schmählich auf die Wangen; insgesamt rotten sie sich gegen mich zusammen.

11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

Gott giebt mich Frevlern preis und in der Gottlosen Hände stürzt er mich.

12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Ich lebte ruhig, da zerschmetterte er mich, packte mich beim Genick und schüttelte mich und stellte mich als Zielscheibe für sich auf.

13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

Es umschwirren mich seine Pfeile; erbarmungslos spaltet er meine Nieren, gießt auf die Erde meine Galle.

14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

Bresche auf Bresche legt er in mich, stürmt gegen mich an wie ein Kriegsheld.

15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

Härenes Gewand habe ich um meine Haut genäht, habe in den Staub mein Horn gebohrt.

16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

Mein Antlitz ist hochgerötet vom Weinen, und tiefes Dunkel ruht auf meinen Wimpern,

17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

obwohl kein Frevel an meinen Händen, und mein Gebet lauter ist.

18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

O Erde, bedecke nicht mein Blut! Mein Wehruf finde keine Ruhestatt!

19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

Schon jetzt ist im Himmel mein Zeuge, und mein Bürge in der Höhe.

20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

Meine Freunde spotten mein - zu Gott blickt thränend mein Auge empor,

21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

daß er dem Manne Recht schaffe gegen Gott und zwischen dem Menschen und seinem Freund entscheide.

22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

Denn nur noch wenige Jahre werden kommen, und den Pfad ohne Rückkehr muß ich wandeln.