Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered and said,
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
I have heard many such things: miserable comforters are ye all.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Shall vain words have an end? or what emboldeneth thee that thou answerest?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
I also could speak as ye do: if your soul were in my soul’s stead, I could heap up words against you, and shake my head at you.
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
But I would strengthen you with my mouth, and the moving of my lips should relieve your grief.
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
Though I speak, my grief is not relieved: and though I forbear, what am I eased?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
But now he hath made me weary: thou hast made desolate all my company.
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
And thou hast filled me with wrinkles, which is a witness against me: and my leanness rising up in me beareth witness to my face.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
He teareth me in his wrath, who hateth me: he gnasheth upon me with his teeth; my enemy sharpeneth his eyes upon me.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
They have gaped upon me with their mouth; they have smitten me upon the cheek reproachfully; they have gathered themselves together against me.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God hath delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
I was at ease, but he hath broken me asunder: he hath also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his mark.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
His archers surround me, he cleaveth my reins asunder, and doth not spare; he poureth out my gall upon the ground.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
He breaketh me with breach upon breach, he runneth upon me like a giant.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
I have sewed sackcloth upon my skin, and defiled my strength in the dust.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is foul with weeping, and on my eyelids are the shadow of death;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Not for any injustice in my hands: also my prayer is pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O earth, cover not thou my blood, and let my cry have no place.
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Also now, behold, my witness is in heaven, and my record is on high.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My friends scorn me: but my eye poureth out tears to God.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
O that one might plead for a man with God, as a man pleadeth for his neighbour!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
When a few years are come, then I shall go the way from which I shall not return.
