Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job answered and said,
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
I have heard many such things: grievous comforters are ye all.
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
Shall words of wind have an end? or what provoketh thee that thou answerest?
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
I also could speak as ye: if your soul were in my soul's stead, I could join together words against you, and shake my head at you;
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
[But] I would encourage you with my mouth, and the solace of my lips should assuage [your pain].
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
If I speak, my pain is not assuaged; and if I forbear, what am I eased?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
But now he hath made me weary; ...thou hast made desolate all my family;
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
Thou hast shrivelled me up! it is become a witness; and my leanness riseth up against me, it beareth witness to my face.
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
His anger teareth and pursueth me; he gnasheth with his teeth against me; [as] mine adversary he sharpeneth his eyes at me.
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
They gape upon me with their mouth; they smite my cheeks reproachfully; they range themselves together against me.
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
God hath delivered me over to the iniquitous man, and hurled me into the hands of the wicked.
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
I was at rest, but he hath shattered me; he hath taken me by the neck and shaken me to pieces, and set me up for his mark.
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
His arrows encompass me round about, he cleaveth my reins asunder and doth not spare; he poureth out my gall upon the ground.
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
He breaketh me with breach upon breach; he runneth upon me like a mighty man.
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
I have sewed sackcloth upon my skin, and rolled my horn in the dust.
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
My face is red with weeping, and on my eyelids is the shadow of death;
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
Although there is no violence in my hands, and my prayer is pure.
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
O earth, cover not my blood, and let there be no place for my cry!
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
Even now, behold, my Witness is in the heavens, and he that voucheth for me is in the heights.
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
My friends are my mockers; mine eye poureth out tears unto God.
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
Oh that there were arbitration for a man with God, as a son of man for his friend!
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
For years [few] in number shall pass, — and I shall go the way [whence] I shall not return.
