Йов 15
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
데만 사람 엘리바스가 대답하여 가로되
2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
지혜로운 자가 어찌 헛된 지식으로 대답하겠느냐 어찌 동풍으로 그 품에 채우겠느냐
3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
어찌 유조치 아니한 이야기, 무익한 말로 변론하겠느냐
4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
참으로 네가 하나님 경외하는 일을 폐하여 하나님 앞에 묵도하기를 그치게 하는구나
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
네 죄악이 네 입을 가르치나니 네가 간사한 자의 혀를 택하였구나
6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
너를 정죄한 것은 내가 아니요 네 입이라 네 입술이 너를 쳐서 증거하느니라
7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
네가 제일 처음 난 사람이냐 산들이 있기 전에 네가 출생하였느냐
8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
하나님의 모의를 네가 들었느냐 지혜를 홀로 가졌느냐
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
너의 아는 것이 무엇이기로 우리가 알지 못하겠느냐 너의 깨달은것이 무엇이기로 우리에게는 없겠느냐
10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
우리 중에는 머리가 세기도 하고 연로하기도 하여 네 부친보다 나이 많은 자가 있느니라
11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
하나님의 위로와 네게 온유하게 하시는 말씀을 네가 어찌 작다 하느냐
12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
어찌하여 네가 마음에 끌리며 네 눈을 번쩍여
13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
네 영으로 하나님을 반대하고 네 입으로 말들을 내느냐
14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
사람이 무엇이관대 깨끗하겠느냐 여인에게서 난 자가 무엇이관대 의롭겠느냐
15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
하나님은 그 거룩한 자들을 믿지 아니 하시나니 하늘이라도 그의 보시기에 부정하거든
16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
하물며 악을 짓기를 물 마심 같이 하는 가증하고 부패한 사람이겠느냐
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
내가 네게 보이리니 나를 들으라 내가 본 것을 설명하리라
18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
이는 곧 지혜로운 자들이 그 열조에게서 받아 숨기지 아니하고 전하여 온 것이라
19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
이 땅은 그들에게만 주셨으므로 외인은 그들 중에 왕래하지 못하였었느니라
20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
그 말에 이르기를 악인은 그 일평생에 고통을 당하며 강포자의 햇수는 작정되었으므로
21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
그 귀에는 놀라운 소리가 들리고 그 형통할 때에 멸망시키는 자가 그에게 임하리니
22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
그가 어두운 데서 나오기를 바라지 못하고 칼날의 기다림이 되느니라
23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
그는 유리하며 식물을 구하여 이르기를 어디 있느냐 하며 흑암한 날이 가까운 줄을 스스로 아느니라
24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
환난과 고통이 그를 두렵게 하며 싸움을 준비한 왕처럼 그를 쳐서 이기리니
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
이는 그 손을 들어 하나님을 대적하며 교만하여 전능자를 배반함이니라
26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
그는 목을 굳게 하고 두터운 방패로 하나님을 치려고 달려가나니
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
그 얼굴에는 살이 찌고 허리에는 기름이 엉기었고
28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
그는 황무한 성읍, 사람이 살지 아니하는 집, 돌 무더기가 될 곳에 거하였음이니라
29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
그는 부요하지 못하고 재산이 항상 있지 못하며 그 산업이 땅에서 증식하지 못할 것이며
30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
흑암한 데를 떠나지 못하리니 불꽃이 그 가지를 말릴 것이라 하나님의 입김에 그가 떠나리라
31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
그는 스스로 속아 허망한 것을 믿지 말 것은 허망한 것이 그의 보응이 될 것임이라
32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
그의 날이 이르기 전에 그 일이 이룰 것인즉 그 가지가 푸르지 못하리니
33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
포도열매가 익기 전에 떨어짐 같고 감람 꽃이 곧 떨어짐 같으리라
34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
사곡한 무리는 결실이 없고 뇌물을 받는 자의 장막은 불탈 것이라
35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
그들은 악한 생각을 배고 불의를 낳으며 마음에 궤휼을 예비한다 하였느니라
