Йов 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

אדם ילוד אשה-- קצר ימים ושבע-רגז

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

כציץ יצא וימל ויברח כצל ולא יעמוד

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

אף-על-זה פקחת עינך ואתי תביא במשפט עמך

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

מי-יתן טהור מטמא-- לא אחד

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

אם חרוצים ימיו--מספר-חדשיו אתך חקו עשית ולא יעבר

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

שעה מעליו ויחדל-- עד-ירצה כשכיר יומו

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

כי יש לעץ תקוה אם-יכרת ועוד יחליף וינקתו לא תחדל

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

אם-יזקין בארץ שרשו ובעפר ימות גזעו

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

מריח מים יפרח ועשה קציר כמו-נטע

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

וגבר ימות ויחלש ויגוע אדם ואיו

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

אזלו-מים מני-ים ונהר יחרב ויבש

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

ואיש שכב ולא-יקום עד-בלתי שמים לא יקיצו ולא-יערו משנתם

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)

מי יתן בשאול תצפנני-- תסתירני עד-שוב אפך תשית לי חק ותזכרני (Sheol h7585)

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

אם-ימות גבר היחיה כל-ימי צבאי איחל-- עד-בוא חליפתי

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

תקרא ואנכי אענך למעשה ידיך תכסף

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

כי-עתה צעדי תספור לא-תשמר על-חטאתי

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

חתם בצרור פשעי ותטפל על-עוני

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

ואולם הר-נופל יבול וצור יעתק ממקמו

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

אבנים שחקו מים-- תשטף-ספיחיה עפר-ארץ ותקות אנוש האבדת

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

תתקפהו לנצח ויהלך משנה פניו ותשלחהו

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

יכבדו בניו ולא ידע ויצערו ולא-יבין למו

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

אך-בשרו עליו יכאב ונפשו עליו תאבל