Йов 11

1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:

ויען צפר הנעמתי ויאמר

2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?

הרב דברים לא יענה ואם-איש שפתים יצדק

3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?

בדיך מתים יחרישו ותלעג ואין מכלם

4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

ותאמר זך לקחי ובר הייתי בעיניך

5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

ואולם--מי יתן אלוה דבר ויפתח שפתיו עמך

6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

ויגד-לך תעלמות חכמה-- כי-כפלים לתושיה ודע-- כי-ישה לך אלוה מעונך

7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

החקר אלוה תמצא אם עד-תכלית שדי תמצא

8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)

גבהי שמים מה-תפעל עמקה משאול מה-תדע (Sheol h7585)

9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!

ארכה מארץ מדה ורחבה מני-ים

10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?

אם-יחלף ויסגיר ויקהיל ומי ישיבנו

11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

כי-הוא ידע מתי-שוא וירא-און ולא יתבונן

12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

ואיש נבוב ילבב ועיר פרא אדם יולד

13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —

אם-אתה הכינות לבך ופרשת אליו כפיך

14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

אם-און בידך הרחיקהו ואל-תשכן באהליך עולה

15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!

כי-אז תשא פניך ממום והיית מצק ולא תירא

16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.

כי-אתה עמל תשכח כמים עברו תזכר

17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.

ומצהרים יקום חלד תעפה כבקר תהיה

18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —

ובטחת כי-יש תקוה וחפרת לבטח תשכב

19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.

ורבצת ואין מחריד וחלו פניך רבים

20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“

ועיני רשעים תכלינה ומנוס אבד מנהם ותקותם מפח-נפש