Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Ma vie donne à mon cœur du dégoût: je veux me soulager, donner cours à mes plaintes, et parler dans l'amertume de mon âme.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Je dis à Dieu: Ne me condamne pas! Déclare-moi sur quoi tu me prends à partie!
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Est-ce un bonheur pour toi de me maltraiter, de rejeter l'ouvrage de tes mains, et de prêter la lumière aux complots des impies?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
As-tu des yeux de chair? vois-tu, comme voient les mortels?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Tes jours sont-ils comme les jours des mortels. et tes années, comme celles des humains,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
que tu fais une enquête de ma faute, et une perquisition de mon péché,
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
sachant bien que je ne suis pas coupable, et que nul ne peut sauver de ta main?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Tes mains m'ont façonné, m'ont fait, en entier; et tu veux me détruire!
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Ah! souviens-toi que tu m'as modelé comme l'argile! et dans la poudre tu veux me faire rentrer!
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Ne m'as-tu pas versé comme du lait? comme le caillé ne m'as-tu pas fait prendre?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
De peau et de chair tu m'as revêtu, d'os et de nerfs tu m'as tissé,
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
tu m'as donné la vie et la grâce, tes soins ont protégé ma respiration:
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
et tu me réservais ces maux dans ton cœur! Je sais qu'ils étaient dans ta pensée.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Au cas que je péchasse, tu voulais m'épier, et ne point m'absoudre de ma faute.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Suis-je coupable? malheur à moi! innocent? je n'ose lever la tête, rassasié d'opprobre, et voyant ma misère;
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
qu'elle se lève, tu vas, tel qu'un lion, me donner la chasse, et renouveler sur moi tes miracles,
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
m'opposer de nouveaux témoins, redoubler ta fureur contre moi, et faire contre moi se succéder les bataillons.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Ah! pourquoi me tiras-tu du sein de ma mère? Je serais expiré, et aucun œil ne m'eût vu;
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
je serais comme n'ayant pas été; du ventre au tombeau j'aurais été porté.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Qu'ai-je, sinon quelques jours? Qu'Il cesse! se retire de moi, pour que je me rassérène un peu,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
avant que je m'en aille, pour ne plus revenir, dans la région des ténèbres et de l'ombre de mort,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
région sombre comme la nuit, d'ombre de mort et de désordre, où la clarté ressemble aux ténèbres!
