Авакум 2
1 Нехай я стою́ на сторо́жі своїй, і нехай на обло́зі я стану, і хай вигляда́ю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що́ відповість на жало́бу мою.
I will stand upon my watch, and station myself upon the tower, and will watch to see what he will say to me, and what I shall answer when I am reproved.
2 А Госпо́дь відповів та й сказав: Напиши це виді́ння і поясни́ на табли́цях, щоб чита́ч його ле́гко читав.
And the LORD answered me, and said, Write the vision, and make it plain upon tablets, that he may run that readeth it.
3 Бо ще на умо́влений час це виді́ння, і приспішає кінець, і не обма́не. Якщо б протягну́лось, чекай ти його, бо воно конче при́йде, не спі́зниться.
For the vision is yet for an appointed time, but at the end it shall speak, and not lie: though it may tarry, wait for it; because it will surely come, it will not tarry.
4 Ось надута, не про́ста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.
Behold, his soul who is lifted up is not upright in him: but the just shall live by his faith.
5 І що ж, — як зрадли́ве вино, так го́рда люди́на споко́ю не знає: він роззя́влює па́щу свою, як шео́л, і не наси́чується, як та смерть, і всіх людей він до се́бе збирає, і всі наро́ди до себе згрома́джує. (Sheol h7585)
Yea also, because he transgresseth by wine, he is a proud man, neither keepeth at home, who enlargeth his desire as hell, and is as death, and cannot be satisfied, but gathereth to him all nations, and heapeth to him all people: (Sheol h7585)
6 Чи ж усі вони не складуть припові́стки на нього та зага́дки насмі́шливої йому не прока́жуть: „Горе тому́, хто для себе розмно́жує те, що не його́! Аж до́ки це бу́де? Горе тому́, хто чинить тяжко́ю заставу на се́бе!“
Shall not all these take up a parable against him, and a taunting proverb against him, and say, Woe to him that increaseth that which is not his! how long? and to him that ladeth himself with thick clay!
7 Хіба на́гло не встануть оті, хто тебе́ буде гри́зти, і збу́дяться ті, хто тебе́ попиха́є, і за здо́бич ти станеш для них?
Shall they not rise suddenly that shall bite thee, and awake that shall oppress thee, and thou shalt be for booty to them?
8 За те, що ти грабува́в був багато наро́дів, вся ре́шта наро́дів тебе пограбу́є за ту людську кров, і за наси́льство над краєм, над містом та над усіма́, хто ме́шкає в ньому.
Because thou hast laid waste many nations, all the remnant of the people shall lay thee waste; because of men’s blood, and for the violence of the land, of the city, and of all that dwell in it.
9 Горе тому́, хто неправедний зиск побирає для дому свого́, щоб покласти гніздо́ своє на висоті́, і тим із рук злого врято́ваним бути!
Woe to him that coveteth an evil covetousness to his house, that he may set his nest on high, that he may be delivered from the power of evil!
10 Нара́див ти сором для дому свого́, щоб кінець учинити числе́нним наро́дам, і ти прогріши́вся за душу свою́.
Thou gavest shameful counsel to thy house by cutting off many people, and hast sinned against thy soul.
11 Бо камінь з стіни буде кли́кати, і йому́ відповість сволок із де́рева.
For the stone shall cry out of the wall, and the beam out of the timber shall answer it.
12 Горе тому́, хто кров'ю місто будує, хто беззако́нням встановлює го́род!
Woe to him that buildeth a town with blood, and establisheth a city by iniquity!
13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи тру́дяться для огню́, і му́чаться люди на ма́рність?
Behold, is it not from the LORD of hosts that the people shall labour only for fire, and the people shall weary themselves for nothing?
14 Бо пізна́нням Господньої слави напо́внена буде земля, як море вода покрива́є.
For the earth shall be filled with the knowledge of the glory of the LORD, as the waters cover the sea.
15 Горе тому, хто́ свого бли́жнього напо́ює з ке́ліху гніву свого́, і по́їть, щоб ба́чити со́ром його́!
Woe to him that giveth his neighbour drink, that puttest thy bottle to him, and makest him drunk also, that thou mayest look on their nakedness!
16 ти наси́тишся га́ньбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обе́рнеться ке́ліх прави́ці Господньої, га́ньба ж на славу твою!
Thou art filled with shame for glory: drink thou also, and let thy shame come upon thee: the cup of the LORD’S right hand shall be turned to thee, and utter shame shall be on thy glory.
17 Бо наси́лля твоє над Ліва́ном на тебе спаде́, а грабу́нок худоби зламає тебе за кров лю́дську, та за насилля над кра́єм, над містом та над усіма́, хто ме́шкає в ньому.
For the violence of Lebanon shall cover thee, and the spoil of beasts, which made them afraid, because of men’s blood, and for the violence of the land, of the city, and of all that dwell in it.
18 Яки́й дасть пожи́ток бовва́н, що його ви́різьбив творець його́, і ві́длив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?
What profiteth the graven image that its maker hath engraved it; the molten image, and a teacher of lies, that the maker of his work trusteth in it, to make dumb idols?
19 Горе тому́, хто дереву каже: „Збуди́сь“, мовчазли́вому каменю: „Зру́шся!“Чи він буде навчати? Ось він срі́блом та золотом ви́кладений, але жо́дного духу в ньому нема!
Woe to him that saith to the wood, Awake; to the dumb stone, Arise, it shall teach! Behold, it is laid over with gold and silver, and there is no breath at all within it.
20 А Господь у Своїм храмі святім, — мовчи перед обличчям Його, уся зе́мле!“
But the LORD is in his holy temple: let all the earth keep silence before him.
