Буття 39

1 А Йо́сип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфа́р, царедворець фараонів, начальник царсько́ї сторожі, муж єги́птянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.

Now Joseph was brought down to Egypt, and Potiphar, an officer of Pharaoh's, the captain of the guard, an Egyptian, bought him from the Ishmaelites who had brought him down there.

2 І був Госпо́дь з Йо́сипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробува́в він у домі свого пана єги́птянина.

And the LORD was with Joseph, and he became a successful man. And he was in the household of his master the Egyptian.

3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Госпо́дь щастить у руці його.

And his master saw that God was with him, and that God made everything that he did to succeed in his hands.

4 І Йо́сип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призна́чив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

So Joseph found favor in the sight of his master, and attended him, and he made him overseer of his house, and all that he had he put under his authority.

5 І сталося, — відко́ли він призна́чив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благослове́ння Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі.

And it came about that from the time that he made him overseer of his household and over all that he had, that the LORD blessed the Egyptian's house because of Joseph; and the blessing of the LORD was on all that he had, in the house and in the field.

6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йо́сиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йо́сип був гарного стану та вродливого вигляду.

So he left everything that he had in Joseph's care. He did not concern himself with anything, except for the food which he ate. Now Joseph was handsome in form and appearance.

7 І сталося по тих пригодах, і звела́ свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: „Ляж зо мною!“

And it came to pass after these things that his master's wife took notice of Joseph and she said, "Sleep with me."

8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: „Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

But he refused, and said to his master's wife, "Look, my master does not concern himself with anything in his house, and he has put all that he has into my care.

9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?“

There is no one greater in this household than I am, nor has he kept back anything from me but you, since you are his wife. How then can I do such a great evil, and sin against God?"

10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йо́сипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

And although she spoke to Joseph day after day, he did not listen to her to sleep with her or to be with her.

11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було́ нікого з людей дому.

Now it happened about this time that he went into the house to do his work, and there were none of the men of the house inside.

12 І схопи́ла вона його за одежу його, кажучи: „Лягай же зо мною!“А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

She grabbed him by his garment, saying, "Sleep with me." And he left his garment in her hand and ran outside.

13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

When she saw that he had left his garment in her hand and had run outside,

14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: „Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

she called to the men of her house, and spoke to them, saying, "Look, he has brought in a Hebrew to us to mock us. He came in to me to sleep with me, and I cried with a loud voice.

15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір.

It happened, when he heard that I raised my voice and cried out, that he left his garment by me and ran outside."

16 І я поклала його одежу при собі аж до прихо́ду пана його до свого дому“.

She left his garment by her, until his master came home.

17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: „До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

And she told him the same story, saying, "The Hebrew servant, whom you have brought to us, came in to me to mock me, and said to me, 'Let me sleep with you.'

18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір“.

But when I raised my voice and cried out, he left his garment beside me and ran outside."

19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: „Отакі то речі вчинив мені твій раб“, то запалився гнів його.

And it happened when his master heard the words that his wife spoke to him, saying, "This is what your servant did to me," that he became furious.

20 І взяв його Йо́сипів пан, та й віддав його до дому в'язни́чного, до місця, де були ув'я́знені царські́ в'язні. І пробува́в він там у тім домі в'язничнім.

Then Joseph's master took him and put him into the prison, the place where the king's prisoners were bound, and he was there in prison.

21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.

But God was with Joseph and showed him kindness and gave him favor in the sight of the keeper of the prison.

22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що́ там робили, робив він.

The keeper of the prison put Joseph in charge of all the prisoners who were in the prison; he was made responsible for everything that was done there.

23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що́ він робив, щастив йому Господь.

The keeper of the prison paid no attention to anything that was under his supervision, because God was with him, and made everything he did successful.