Буття 21
1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
И призрел Господь на Сарру, как сказал; и сделал Господь Сарре, как говорил.
2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
Сарра зачала и родила Аврааму сына в старости его во время, о котором говорил ему Бог;
3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
и нарек Авраам имя сыну своему, родившемуся у него, которого родила ему Сарра, Исаак;
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
и обрезал Авраам Исаака, сына своего, в восьмой день, как заповедал ему Бог.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
Авраам был ста лет, когда родился у него Исаак, сын его.
6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
И сказала Сарра: смех сделал мне Бог; кто ни услышит обо мне, рассмеется.
7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
И сказала: кто сказал бы Аврааму: Сарра будет кормить детей грудью? ибо в старости его я родила сына.
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
Дитя выросло и отнято от груди; и Авраам сделал большой пир в тот день, когда Исаак сын его отнят был от груди.
9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается над ее сыном, Исааком,
10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его Измаила.
12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя;
13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
и от сына рабыни Я произведу великий народ, потому что он семя твое.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
Авраам встал рано утром, и взял хлеба и мех воды, и дал Агари, положив ей на плечи, и отрока, и отпустил ее. Она пошла, и заблудилась в пустыне Вирсавии;
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
и не стало воды в мехе, и она оставила отрока под одним кустом
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
и пошла, села вдали, в расстоянии на один выстрел из лука. Ибо она сказала: не хочу видеть смерти отрока. И она села поодаль против него, и подняла вопль, и плакала;
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
и услышал Бог голос отрока оттуда, где он был; и Ангел Божий с неба воззвал к Агари и сказал ей: что с тобою, Агарь? не бойся; Бог услышал голос отрока оттуда, где он находится;
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
встань, подними отрока и возьми его за руку, ибо Я произведу от него великий народ.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
И Бог открыл глаза ее, и она увидела колодезь с водою живою, и пошла, наполнила мех водою и напоила отрока.
20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
И Бог был с отроком; и он вырос, и стал жить в пустыне, и сделался стрелком из лука.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
Он жил в пустыне Фаран; и мать его взяла ему жену из земли Египетской.
22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
И было в то время, Авимелех с Фихолом, военачальником своим, сказал Аврааму: с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь;
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
и теперь поклянись мне здесь Богом, что ты не обидишь ни меня, ни сына моего, ни внука моего; и как я хорошо поступал с тобою, так и ты будешь поступать со мною и землею, в которой ты гостишь.
24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“
И сказал Авраам: я клянусь.
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
И Авраам упрекал Авимелеха за колодезь с водою, который отняли рабы Авимелеховы.
26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
Авимелех же сказал ему: не знаю, кто это сделал, и ты не сказал мне; я даже и не слыхал о том доныне.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
И взял Авраам мелкого и крупного скота и дал Авимелеху, и они оба заключили союз.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
И поставил Авраам семь агниц из стада мелкого скота особо.
29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
Авимелех же сказал Аврааму: на что здесь сии семь агниц из стада овец, которых ты поставил особо?
30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
Авраам сказал: семь агниц сих возьми от руки моей, чтобы они были мне свидетельством, что я выкопал этот колодезь.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
Потому и назвал он сие место: Вирсавия, ибо тут оба они клялись
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
и заключили союз в Вирсавии. И встал Авимелех и Фихол, военачальник его, и возвратились в землю Филистимскую.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
И насадил Авраам при Вирсавии рощу и призвал там имя Господа, Бога вечного.
34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
И жил Авраам в земле Филистимской, как странник, дни многие.
