Екклезіяст 7

1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!

Bedre er et godt navn enn god olje, og bedre dødsdagen enn den dag en blir født.

2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!

Bedre er det å gå til sørgehus enn til gjestebudshus, fordi i sørgehuset ender hvert menneskes liv, og den som lever, legger sig det på hjerte.

3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!

Bedre er gremmelse enn latter; for mens ansiktet er sørgmodig, er hjertet vel til mote.

4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.

De vises hjerte er i sorgens hus, men dårenes hjerte i gledens hus.

5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,

Bedre er det å høre skjenn av en vis enn å høre sang av dårer;

6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!

for som tornene spraker under gryten, så er det når dåren ler; også dette er tomhet.

7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.

For urettmessig vinning gjør den vise til dåre, og bestikkelse ødelegger hjertet.

8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!

Bedre er enden på en ting enn begynnelsen, bedre å være tålmodig enn overmodig.

9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.

Vær ikke for hastig i din ånd til å vredes; for vreden bor i dårers barm.

10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.

Si ikke: Hvorav kommer det at de fremfarne dager var bedre enn de som nu er? For det er ikke av visdom du spør om det.

11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,

Visdom er jevngod med arvegods, ja ennu ypperligere for dem som ser solen;

12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.

for å være i visdommens skygge er som å være i skyggen av rikdom, men kunnskapens fortrin er at visdommen holder sin eier i live.

13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?

Se på Guds verk! For hvem kan gjøre rett det som han har gjort kroket?

14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!

På en god dag skal du være ved godt mot, og på en ond dag skal du tenke på at Gud har gjort den og, like så vel som den andre, forat mennesket ikke skal finne noget efter sig.

15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

Alt dette har jeg sett i mitt tomme liv: Mangen rettferdig går til grunne tross sin rettferdighet, og mangen ugudelig lever lenge tross sin ondskap.

16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

Vær ikke altfor rettferdig og te dig ikke overvettes vis! hvorfor vil du ødelegge dig selv?

17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?

Vær ikke altfor urettferdig, og vær ikke en dåre! Hvorfor vil du dø før tiden?

18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.

Det er godt at du holder fast ved det ene, men du skal heller ikke slippe det andre; for den som frykter Gud, finner en utvei av alt dette.

19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

Visdommen er et sterkere vern for den vise enn ti mektige menn i en by;

20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,

for det finnes ikke et rettferdig menneske på jorden, som bare gjør godt og aldri synder.

21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,

Akt heller ikke på alt det folk sier, ellers kunde du få høre din tjener banne dig!

22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!

For du vet jo med dig selv at også du mange ganger har bannet andre.

23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!

Alt dette har jeg prøvd med visdom; Jeg sa: Jeg vil vinne visdom, men den er ennu langt borte fra mig.

24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?

Det som er langt borte og dypt, dypt skjult - hvem kan finne det?

25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!

Jeg så mig om, og min attrå var å vinne kunnskap og å granske og søke efter visdom og klokskap og å forstå at ugudelighet er dårskap, og at dårskapen er galskap.

26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!

Og jeg fant noget som er bitrere enn døden: kvinnen - hun er et garn og hennes hjerte en snare, og hennes hender er lenker; den som tekkes Gud, slipper fra henne, men synderen blir fanget av henne.

27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!

Se, dette fant jeg ut, sier predikeren, idet jeg la det ene til det andre for å finne hovedsummen.

28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!

Det som jeg stadig har søkt, men ikke har funnet, det er: En mann har jeg funnet blandt tusen, men en kvinne har jeg ikke funnet blandt dem alle.

29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!

Se, dette er det eneste jeg har funnet ut, at Gud skapte mennesket som det skulde være, men de søker mange kunster.