Екклезіяст 3

1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

Para todas las cosas hay sazón, y toda voluntad debajo del cielo, tiene su tiempo determinado:

2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

Tiempo de nacer, y tiempo de morir; tiempo de plantar, y tiempo de arrancar lo plantado;

3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

tiempo de matar, y tiempo de curar; tiempo de destruir, y tiempo de edificar;

4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

tiempo de llorar, y tiempo de reir; tiempo de endechar, y tiempo de bailar;

5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

tiempo de esparcir las piedras, y tiempo de allegar las piedras; tiempo de abrazar, y tiempo de alejarse de abrazar;

6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

tiempo de buscar, y tiempo de perder; tiempo de guardar, y tiempo de desechar;

7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

tiempo de romper, y tiempo de coser; tiempo de callar, y tiempo de hablar;

8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

tiempo de amar, y tiempo de aborrecer; tiempo de guerra, y tiempo de paz.

9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

¿Qué provecho tiene el que trabaja en lo que trabaja?

10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

Yo he visto la ocupación que Dios ha dado a los hijos de los hombres para que en ella se ocupasen.

11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

Todo lo hizo hermoso en su tiempo; y aun el mundo les entregó a su voluntad, de tal manera que no alcance el hombre esta obra de Dios desde el principio hasta el fin.

12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

Yo he conocido que no hay mejor para ellos, que alegrarse, y hacer bien en su vida.

13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

Y también he conocido que es don de Dios que todo hombre coma y beba, y goce el bien de todo su trabajo.

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

He entendido que todo lo que Dios hace, esto será perpetuo; sobre aquello no se añadirá, ni de ello se disminuirá; porque Dios lo hace, para que delante de él teman los hombres.

15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

Aquello que fue, ya es: y lo que será, fue ya; y Dios buscará lo que pasó.

16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

Vi más debajo del sol: en lugar del juicio, allí la impiedad; y en lugar de la justicia, allí la iniquidad.

17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

Y dije yo en mi corazón: Al justo y al impío juzgará Dios; porque hay un tiempo determinado de juzgar a toda voluntad y sobre todo lo que se hace.

18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

Dije en mi corazón, en orden a la condición de los hijos de los hombres, que Dios los puede manifestar, y es para ver que ellos son bestias los unos a los otros.

19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

Porque el suceso de los hijos de los hombres, y el suceso del animal, el mismo suceso es: como mueren los unos, así mueren los otros; y una misma respiración tienen todos; ni tiene más el hombre que la bestia; porque todo es vanidad.

20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

Todo va a un lugar; todo es hecho del polvo, y todo volverá al mismo polvo.

21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

¿Quién sabe que el espíritu de los hijos de los hombres suba arriba, y que el espíritu del animal descienda debajo de la tierra?

22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?

Así que he visto que no hay cosa mejor que alegrarse el hombre con lo que hiciere; porque esta es su parte; porque ¿quién lo llevará para que vea lo que será después de él?