Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Flies `that dien, leesen the swetnesse of oynement. Litil foli at a tyme is preciousere than wisdom and glorie.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
The herte of a wijs man is in his riyt side; and the herte of a fool is in his left side.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
But also a fool goynge in the weie, whanne he is vnwijs, gessith alle men foolis.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of hym, that hath power, stieth on thee, forsake thou not thi place; for heeling schal make gretteste synnes to ceesse.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
An yuel is, which Y siy vndur the sunne, and goith out as bi errour fro the face of the prince; a fool set in hiy dignyte,
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
and riche men sitte bynethe.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I siy seruauntis on horsis, and princes as seruauntis goynge on the erthe.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that diggith a diche, schal falle in to it; and an eddre schal bite hym, that distrieth an hegge.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
He that berith ouer stoonys, schal be turmentid in tho; and he that kittith trees, schal be woundid of tho.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If yrun is foldid ayen, and this is not as bifore, but is maad blunt, it schal be maad scharp with myche trauel; and wisdom schal sue aftir bisynesse.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If a serpent bitith, it bitith in silence; he that bacbitith priueli, hath no thing lesse than it.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The wordis of the mouth of a wijs man is grace; and the lippis of an vnwijs man schulen caste hym doun.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The bigynnyng of hise wordis is foli; and the laste thing of his mouth is the worste errour.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
A fool multiplieth wordis; a man noot, what was bifore hym, and who mai schewe to hym that, that schal come aftir hym?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The trauel of foolis shal turment hem, that kunnen not go in to the citee.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Lond, wo to thee, whos kyng is a child, and whose princes eten eerli.
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessid is the lond, whos kyng is noble; and whose princis eten in her tyme, to susteyne the kynde, and not to waste.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
The hiynesse of housis schal be maad low in slouthis; and the hous schal droppe in the feblenesse of hondis.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
In leiyyng thei disposen breed and wyn, that thei drynkynge ete largeli; and alle thingis obeien to monei.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
In thi thouyt bacbite thou not the kyng, and in the priuete of thi bed, curse thou not a riche man; for the briddis of heuene schulen bere thi vois, and he that hath pennys, schal telle the sentence.
