Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Dead flies cause the ointment of the perfumer to send forth a stinking odour: so doth a little folly him that is in reputation for wisdom and honour.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
A wise man’s heart is at his right hand; but a fool’s heart is at his left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Also, when he that is a fool walketh by the way, his wisdom faileth him, and he saith to every one that he is a fool.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of the ruler riseth against thee, leave not thy place; for yielding pacifieth great offences.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil which I have seen under the sun, as an error which proceedeth from the ruler:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Folly is set in great dignity, and the rich sit in low place.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen servants upon horses, and princes walking as servants upon the earth.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that diggeth a pit shall fall into it; and whoever breaketh an hedge, a serpent shall bite him.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Whoever removeth stones shall be hurt by them; and he that cutteth wood shall be endangered by it.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the iron is blunt, and he doth not whet the edge, then must he use more strength: but wisdom is profitable to direct.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Surely the serpent will bite without enchantment; and a babbler is no better.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise man’s mouth are gracious; but the lips of a fool will swallow up himself.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth is foolishness: and the end of his talk is mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
A fool also is full of words: a man cannot tell what shall be; and what shall be after him, who can tell him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labour of the foolish wearieth every one of them, because he knoweth not how to go to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to thee, O land, when thy king is a child, and thy princes eat in the morning!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed art thou, O land, when thy king is the son of nobles, and thy princes eat in due season, for strength, and not for drunkenness!
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By much slothfulness the building decayeth; and through idleness of the hands the house droppeth through.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
A feast is made for laughter, and wine maketh merry: but money answereth all things.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Curse not the king, no not in thy thought; and curse not the rich in thy bedchamber: for a bird of the air shall carry the voice, and that which hath wings shall tell the matter.
