2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
E falou David ao Senhor as palavras deste cântico, no dia em que o Senhor o livrou das mãos de todos os seus inimigos e das mãos de Saul.
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Disse pois: O Senhor é o meu rochedo, e o meu lugar forte, e o meu libertador.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Deus é o meu rochedo, nele confiarei: o meu escudo, e a força da minha salvação, o meu alto retiro, e o meu refúgio. O meu Salvador, de violência me salvaste.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
O Senhor, digno de louvor, invoquei, e de meus inimigos fiquei livre.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Porque me cercaram as ondas de morte: as torrentes de Belial me assombraram.
Cordas do inferno me cingiram; encontraram-me laços de morte. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Estando em angústia, invoquei ao Senhor, e a meu Deus clamei: do seu templo ouviu ele a minha voz, e o meu clamor chegou aos seus ouvidos.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Então se abalou e tremeu a terra, os fundamentos dos céus se moveram e abalaram, porque ele se irou.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Subiu o fumo de seus narizes, e da sua boca um fogo devorador: carvões se incenderam dele.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
E abaixou os céus, e desceu: e uma escuridão havia debaixo de seus pés.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
E subiu sobre um cherubim, e voou: e foi visto sobre as asas do vento.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
E por tendas pôs as trevas ao redor de si: ajuntamento de águas, nuvens dos céus.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Pelo resplendor da sua presença brasas de fogo se accendem.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Trovejou desde os céus o Senhor: e o altíssimo fez soar a sua voz.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
E disparou flechas, e os dissipou: raios e os perturbou.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
E apareceram as profundezas do mar, os fundamentos do mundo se descobriram: pela repreensão do Senhor, pelo sopro do vento dos seus narizes.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Desde o alto enviou, e me tomou: tirou-me das muitas águas.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Livrou-me do meu possante inimigo, e daqueles que me tinham ódio, porque eram mais fortes do que eu.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Encontraram-me no dia da minha calamidade: porém o Senhor se fez o meu esteio.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
E tirou-me à largura, e arrebatou-me dali; porque tinha prazer em mim.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Recompensou-me o Senhor conforme à minha justiça: conforme à pureza de minhas mãos me retribuiu.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Porque guardei os caminhos do Senhor: e não me apartei impiamente do meu Deus.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Porque todos os seus juízos estavam diante de mim: e de seus estatutos me não desviei.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Porém fui sincero perante ele: e guardei-me da minha iniquidade.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
E me retribuiu o Senhor conforme à minha justiça, conforme à minha pureza diante dos seus olhos.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Com o benigno te mostras benigno: com o varão sincero te mostras sincero.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Com o puro te mostras puro: mas com o perverso te mostras avesso.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
E o povo aflito livras: mas teus olhos são contra os altivos, e tu os abaterás.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Porque tu, Senhor, és a minha candeia: e o Senhor esclarece as minhas trevas.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Porque contigo passo pelo meio dum esquadrão: pelo meu Deus salto um muro.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
O caminho de Deus é perfeito, e a palavra do Senhor refinada; e é o escudo de todos os que nele confiam.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Porque, quem é Deus, senão o Senhor? e quem é rochedo, senão o nosso Deus?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Deus é a minha fortaleza e a minha força, e ele perfeitamente desembaraça o meu caminho.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Faz ele os meus pés como os das cervas, e me põe sobre as minhas alturas.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Instrui as minhas mãos para a peleja, de maneira que um arco de cobre se quebra pelos meus braços.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Também me deste o escudo da tua salvação, e pela tua brandura me vieste a engrandecer.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Alargaste os meus passos debaixo de mim, e não vacilaram os meus artelhos.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Persegui os meus inimigos, e os derrotei, e nunca me tornei até que os consumisse.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
E os consumi, e os atravessei, de modo que nunca mais se levantaram, mas cairam debaixo dos meus pés.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Porque me cingiste de força para a peleja, fizeste abater-se debaixo de mim os que se levantaram contra mim.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
E deste-me o pescoço de meus inimigos, daqueles que me tinham ódio, e os destruí.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Olharam, porém não houve libertador: sim, para o Senhor, porém não lhes respondeu.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Então os moí como o pó da terra; como a lama das ruas os trilhei e dissipei.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Também me livraste das contendas do meu povo; guardaste-me para cabeça das nações; o povo que não conhecia me servirá.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Os filhos de estranhos se me sujeitaram; ouvindo a minha voz, me obedeceram.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Os filhos de estranhos descairam; e, cingindo-se, sairam dos seus encerramentos.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Vive o Senhor, e bendito seja o meu rochedo; e exaltado seja Deus, a rocha da minha salvação:
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
O Deus que me dá inteira vingança, e sujeita os povos debaixo de mim.
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
E o que me tira dentre os meus inimigos: e tu me exaltas sobre os que contra mim se levantam; do homem violento me livras.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Por isso, ó Senhor, te louvarei entre as gentes, e entoarei louvores ao teu nome.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Ele é a torre das salvações do seu rei, e usa de benignidade com o seu ungido, com David, e com a sua semente para sempre.
