До римлян 7
1 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
Surely, friends, you know (for I am speaking to people who know what Law means) that Law has power over a person only as long as they lives.
2 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа.
For example, by law a married woman is bound to her husband while he is living; but, if her husband dies, she is set free from the law that bound her to him.
3 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
If, then, during her husband’s lifetime, she unites herself to another man, she will be called an adulteress; but, if her husband dies, the law has no further hold on her, nor, if she unites herself to another man, is she an adulteress.
4 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
And so with you, my friends; as far as the Law was concerned, you underwent death in the crucified body of the Christ, so that you might be united to another, to him who was raised from the dead, in order that our lives might bear fruit for God.
5 Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.
When we were living merely earthly lives, our sinful passions, aroused by the Law, were active in every part of our bodies, with the result that our lives bore fruit for death.
6 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
But now we are set free from the Law, because we are dead to that which once kept us under restraint; and so we serve under new, spiritual conditions, and not under old, written regulations.
7 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
What are we to say, then? That Law and sin are the same thing? Heaven forbid! On the contrary, I should not have learned what sin is, had not it been for Law. If the Law did not say “You must not covet,” I should not know what it is to covet.
8 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
But sin took advantage of the commandment to arouse in me every form of covetousness, for where there is no consciousness of Law sin shows no sign of life.
9 Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
There was a time when I myself, unconscious of Law, was alive; but when the commandment was brought home to me, sin sprang into life, while I died!
10 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
The commandment that should have meant life I found to result in death!
11 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
Sin took advantage of the commandment to deceive me, and used it to bring about my death.
12 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
And so the Law is holy, and each commandment is also holy, and just, and good.
13 Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
Did, then, a thing, which in itself was good, involve death in my case? Heaven forbid! It was sin that involved death; so that, by its use of what I regarded as good to bring about my death, its true nature might appear; and in this way the commandment showed how intensely sinful sin is.
14 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.
We know that the Law is spiritual, but I am earthly – sold into slavery to sin.
15 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
I do not understand my own actions. For I am so far from habitually doing what I want to do, that I find myself doing the thing that I hate.
16 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
But when I do what I want not to do, I am admitting that the Law is right.
17 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.
This being so, the action is no longer my own, but is done by the sin which is within me.
18 Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
I know that there is nothing good in me – I mean in my earthly nature. For, although it is easy for me to want to do right, to act rightly is not easy.
19 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
I fail to do the good thing that I want to do, but the bad thing that I want not to do – that I habitually do.
20 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже. не я те роблю, а гріх, що домує в мені.
But, when I do the thing that I want not to do, the action is no longer my own, but is done by the sin which is within me.
21 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
This, then, is the law that I find – when I want to do right, wrong presents itself!
22 Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,
At heart I delight in the Law of God;
23 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх.
but throughout my body I see a different law, one which is in conflict with the law accepted by my reason, and which endeavours to make me a prisoner to that law of sin which exists throughout my body.
24 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї?
Miserable man that I am! Who will deliver me from the body that is bringing me to this death?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.
Thank God, there is deliverance through Jesus Christ, our Lord! Well then, for myself, with my reason I serve the Law of God, but with my earthly nature the Law of sin.
