До филип'ян 2
1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,
If there is therefore any comfort in Christ, if any consolation of love, if any fellowship of the Spirit, if any tender mercies and compassions,
2 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
fulfill ye my joy, that ye be of the same mind, having the same love, being of one accord, of one mind;
3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
[doing] nothing through faction or through vainglory, but in lowliness of mind each counting other better than himself;
4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
not looking each of you to his own things, but each of you also to the things of others.
5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
Have this mind in you, which was also in Christ Jesus:
6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
who, being in the form of God, counted it not a prize to be on an equality with God,
7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
but emptied himself, taking the form of a servant, being made in the likeness of men;
8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
and being found in fashion as a man, he humbled himself, becoming obedient [even] unto death, yea, the death of the cross.
9 Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
Wherefore also God highly exalted him, and gave unto him the name which is above every name;
10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
that in the name of Jesus every knee should bow, of [things] in heaven and [things] on earth and [things] under the earth,
11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
and that every tongue should confess that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.
12 Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
So then, my beloved, even as ye have always obeyed, not as in my presence only, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling;
13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
for it is God which worketh in you both to will and to work, for his good pleasure.
14 Усе робіть без нарекання і розбирання,
Do all things without murmurings and disputings;
15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,
that ye may be blameless and harmless, children of God without blemish in the midst of a crooked and perverse generation, among whom ye are seen as lights in the world,
16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.
holding forth the word of life; that I may have whereof to glory in the day of Christ, that I did not run in vain neither labour in vain.
17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
Yea, and if I am offered upon the sacrifice and service of your faith, I joy, and rejoice with you all:
18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
and in the same manner do ye also joy, and rejoice with me.
19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
But I hope in the Lord Jesus to send Timothy shortly unto you, that I also may be of good comfort, when I know your state.
20 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
For I have no man likeminded, who will care truly for your state.
21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.
For they all seek their own, not the things of Jesus Christ.
22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
But ye know the proof of him, that, as a child [serveth] a father, [so] he served with me in furtherance of the gospel.
23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
Him therefore I hope to send forthwith, so soon as I shall see how it will go with me:
24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
but I trust in the Lord that I myself also shall come shortly.
25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
But I counted it necessary to send to you Epaphroditus, my brother and fellow-worker and fellow-soldier, and your messenger and minister to my need;
26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
since he longed after you all, and was sore troubled, because ye had heard that he was sick:
27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
for indeed he was sick nigh unto death: but God had mercy on him; and not on him only, but on me also, that I might not have sorrow upon sorrow.
28 Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
I have sent him therefore the more diligently, that, when ye see him again, ye may rejoice, and that I may be the less sorrowful.
29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
Receive him therefore in the Lord with all joy; and hold such in honour:
30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.
because for the work of Christ he came nigh unto death, hazarding his life to supply that which was lacking in your service toward me.
